Відсутність підтримки з боку Європейського Центробанку та невизначене фінансування з ЄС ставлять Україну на межу бюджетної кризи. УНІАН поспілкувався із економістом Олегом Пендзиним, який розповів, що без підтримки ЄЦБ та ЄС Україні бракуватиме близько 80 млрд доларів на оборону й соціальні видатки. Як виглядатиме 2026 економічний рік України та які наслідки це матиме вже найближчим часом?
Як відсутність підтримки з боку Європейського Центробанку вплине на українську економіку наступного року?
ЄЦБ, зокрема Крістін Лагард, його керівниця, була проти ще з 23-го року, коли перший раз піднімалися питання щодо конфіскації заморожених російських активів. Тож нічого принципово не змінилося, і навряд чи хтось чекав зміни позиції.
Але, надзвичайно важливий момент – Україні на наступний рік потрібно $60 млрд воєнно-технічної допомоги, яка буде реалізована у вигляді коштів на покупку американської зброї. І потрібно десь додатково $19 млрд на покриття дефіциту макроекономічного фінансування на забезпечення соціальних платежів. В цілому на соціальні платежі нам треба 45, але десь приблизно 28, 27 млрд перехідних залишків в нас є і 19 не вистачає. Тобто, в цілому, потрібна сума порядку $80 млрд.
Гетманцев заявив, що ситуація критична й наближається до межі. Він говорив про те саме?
Так, звісно. У нас немає жодних "чудесних" джерел доходів: ані нових родовищ золота чи нафти, ані прихованих резервів. Є тверда реальність – величезні соціальні зобов’язання та зростаючі витрати на війну. Скорочувати видатки?.. соціалку та оборону не "уріжеш". Тому коли звучать ідеї на кшталт "кешбеку" чи нових програм підтримки, виникає просте запитання: з яких коштів?
На які джерела допомоги може розраховувати Україна?
Американці на наступний рік не дадуть нам ні копійки, ми про це знаємо. В кращому випадку вони будуть давати можливість купляти Україні зброю. По суті, весь тягар лягає на плечі Європейського Союзу. Але коли ми з вами говоримо про необхідність грошей в Україні, треба реально подумати, а звідки європейці можуть їх взяти? По суті, завжди було два джерела – кошти платників податків європейських країн та "танці з бубном" навколо заморожених російських активів. Інших джерел в Європі немає, ми маємо розуміти це. Тобто формально можна випустити євробонди, продати їх, взяти гроші в кредит, але цей кредит буде потім треба буде погашати.
Що стосується першого джерела коштів – платників податків. В 23-му році були рухи використати ті гроші і, власне, вони і були використані частково, в Україні інфляція "давилася" за рахунок коштів Європейського Союзу.
Але досвід виборів у країнах ЄС показує, що коли уряди спрямовують кошти своїх платників податків на підтримку України, це часто обертається їхньою поразкою та приходом до влади сил, що виступають проти такої допомоги. Європейський виборець очікує, що його податки підуть на нього. Яскраві приклади – Словаччина після приходу Фіцо, нинішні настрої в Чехії, зростання позицій ультраправих у Франції. Тому розраховувати на масштабне фінансування з ЄС складно: навіть виділені Німеччиною 11 млрд євро не здатні кардинально змінити ситуацію.
По суті, лишаються тільки заморожені російські активи, які сьогодні зосереджені фізично в Брюсселі і в Euroclear.
І бельгійці їх віддавати не хочуть, по різних причинах, вони постійно шукають різні варіанти, але я думаю, що основна причина полягає в тому, що з заморожених російських активів зі 190 млрд євро платяться податки достатньо великі в бюджет Бельгії. Вона, по-суті, за рахунок цих грошей існує. Так що питання джерела на сьогоднішній момент є надзвичайно відкрите.
МВФ у своїй попередній домовленості з Україною прямо зазначив: нова програма буде остаточно схвалена лише тоді, коли ЄС знайде фінансування для підтримки України у 2026 році. Тобто без європейських грошей - не буде і програми МВФ.
На сьогоднішній момент в мене є достатньо великий песимізм з приводу того, що Європа швидко щось зможе знайти.
І на тлі цих проблем прийняття Україною бюджету в другому читанні, яке планувалося зробити сьогодні або завтра, на мій погляд, це повний нонсенс. За що голосувати, коли немає джерела, навіть розуміння, звідки брати тільки в рамках бюджету 19 млрд доларів?
У нас усі соціальні видатки залежать від зовнішнього макрофінансування. Якщо його не буде, ми повернемось до сценарію 2022 року. Тоді Мінфін випустив облігації на 400 млрд грн, які викупив Нацбанк. У результаті курс стрибнув із 24 до 36 грн, інфляція склала 28%. Без допомоги партнерів нас чекає та сама модель.
Як відсутність європейського фінансування може позначитися на українських податках і митах? Чи доведеться державі компенсувати брак коштів за рахунок громадян?
У свій час був такий анекдот: що треба зробити, щоб корова менше їла і більше давала молока? Менше кормити і частіше доїти. Але проблема полягає в тому, що якщо ви підете по цьому шляху, то корова здохне. Власне, це ситуація з українською економікою. Так, у нас є на сьогоднішній момент достатньо великий резерв так званого тіньового сектору економіки. По приблизних орієнтованих розрахунках, десь 700-800 мільярдів гривень щороку ми не отримуємо з тіньового сектору. Але боротися з тіньовим сектором – це боротися з самим собою.
Тіньова економіка зосереджена насамперед у "конвертах" – коли зарплати виплачують без сплати ЄСВ і ПДФО. Інша велика частина – оренда житла без декларування: більшість власників квартир податки з цих доходів не платять.
Так, можна збільшити податок на додану вартість, як в цьому році в Росії зробили. На 26-й рік в них ПДВ 22%. Але це автоматично призводить до того, що всі ціни зростають на величину збільшення ПДВ.
За таких умов, чи існує ризик технічного дефолту для України?
По зовнішніх боргах ми і так з 2022 року перебуваємо у режимі технічного дефолту, ми ці борги реструктуризували. Єдиний кредитор, якому ми продовжуємо платити – МВФ. Основні ж ризики – у внутрішньому борзі, який на 92–93% номінований у гривні. Будь-яке падіння курсу миттєво знецінить воєнні облігації, які купували українці, підтримуючи державу.
Чи можна очікувати обвалу гривні у наступному році?
Є певний обсяг валюти в країні і певна кількість гривні. Їхнє співвідношення й формує курс. Якщо держава, не отримавши зовнішнього фінансування, починає друкувати додаткову гривню, її стає більше, а валюти – стільки ж або й менше, бо ми постійно купуємо імпорт, то курс неминуче покотиться.
Якою має бути стратегія України наразі, аби "залишитися на плаву"?
"По одежке протягивай ножки". Перша стратегія, з моєї точки зору, мала би бути по шляху надзвичайно жорсткої економії і перегляду всіх ймовірних видатків, які плануються на наступний рік в бюджеті.
І ніяких соціальних стандартів закладати не можна. І ніякого збільшення заробітних плат вчителям передбачати не можна. І треба говорити людям, що у нас взагалі може стати питання про то, що ми будемо скорочувати соціальні виплати. Тому що їх немає з чого робити.
Про які програми підтримки, про які кешбеки, про які роздачі по тисячі гривень можна говорити? Більше того, треба вирішувати питання інші, треба робити секвестр бюджету (скорочення видатків – ред.). Вже у 2026 починати переглядати всі контрольні цифри.
Інший ризик – що фінансовий тиск можуть використати як спосіб примусу України до підписання капітуляції, яку зараз пропонують Україні американці.
Олег Пендзин – економіст, експерт Економічного дискусійного клубу.
Свого часу Пендзин працював у Міністерстві економіки, очолював Департамент розвитку секторів економіки. Також був головою департаменту Федерації профспілок України.
Олег Пендзин виступає в етерах українських ЗМІ, присвячених економічній тематиці, а також пише аналітичні матеріали на цю тему.
