Коли всередині 50-х років ядерна енергія була вперше поставлена на комерційні рейки, багато хто вважав її ідеальним рішенням для задоволення потреб в електриці дедалі більшого населення планети. Завдяки одному фунту урану-235 можна виробити у два-три мільйони разів більше електроенергії, ніж за допомогою одного фунта вугілля чи нафти. І при цьому майже нічого не викидати в атмосферу в процесі нормальних операцій.
Але потім, як пише на сторінках Forbes інженер-хімік Роберт Ріпер, кілька аварій у 70-х і 80-х роках завдали серйозний удар по ентузіазму щодо ядерної енергетики. Аварія на АЕС Трі-Майл-Айленд в Пенсильванії у 1979 році лишається однією з найгірших катастроф в історії США. Тоді ніхто не постраждав. Але невелика кількість радіоактивних матеріалів потрапила в довкілля. Після цього в країні з’явилася опозиція до використання ядерної енергетики.
Читайте такожNewsweek: У Чорнобилі головна загроза для туристів – вони самі
Втім, аварія на АЕС Трі-Майл-Айленд була дрібницею у порівнянні з тим, що сталося через кілька років. Минулого тижня в США почали транслювати телесеріал про катастрофу на Чорнобильській електростанції, яка сталася в 1986 році. Нічого подібного ніколи не відбувалося у цілій сфері ядерної енергетики. І багато фахівців на той час стверджували б, що аварія таких масштабів просто неможлива.
«Будучи інженером в енергетичній сфері, я завжди приділяв велику вагу безпеці на етапі розробки, побудови й управління станцією. Тому я провів багато часу оцінюючи, що пішло не так під час катастроф на зразок Чорнобиля, витоку нафти у Мексиканській затоці у 2010 році чи ядерної аварії на станції Фукусіма в Японії. Кожного разу неминуче в кожному випадку ми знаходимо конструкторські помилки й загрозливі знаки, які повинні були здаватися очевидними», - пише автор.
Наразі не можна сказати, наскільки глибоко у події зануриться серіал про Чорнобиль. Однак, автор стверджує, що катастрофа в АЕС сталася через випробування систем безпеки, які потрібно було зупинити при перших же ознаках того, що щось працює не так, як слід. Серіал поки що показав, що в момент, коли аварія сталася, багато хто відмовлявся повірити у те, що вибух реактора взагалі можливий.
З інженерної точки зору, дуже важливо визнати як ризики, так і їхні можливі наслідки. У випадку катастроф в Чорнобилі й Фукусімі, ризики не були визнані, а наслідки – належним чином оцінені. В результаті, у великої частини суспільства з’явився великий страх перед ядерною енергією. І буде дуже не просто подолати цей страх, щоб змінити ставлення до неї. Після Чорнобиля розвиток ядерної енергетики різко скоротився. А після Фукусіми навіть почав занепадати.
На думку автора, ядерна енергетика ще може зіграти важливу роль як надійне джерело без вуглецевих викидів. Вона може доповнити сонячні й вітрові електростанції нового покоління. Однак, потрібно вирішити дві ключові проблеми: забезпечення суспільної безпеки й адекватна утилізація ядерних відходів.
Читайте такожWashington Post: Серіал про Чорнобиль показує, до чого призводить брехня влади
Ядерні електростанції потрібно розробляти досить міцними на випадок аварії, а краще взагалі безвідмовними. Це означає, що у разі виникнення неполадок, реактор повинен автоматично переходити у гіпотетичний безпечний режим. Для ілюстрації автор наводить суть електричного запобіжника. Якщо через нього намагається пройти більша кількість струму, ніж належить, він плавиться і зупиняє роботу системи. Ні в Чорнобилі, ні в Фукусімі не було ніяких запобіжних систем. АЕС майбутнього повинні бути збудовані так, щоб у суспільства не виникало сумнівів у їхній безпечності.
