У своєму блозі відомий політичний та економічний експерт Юрій Гаврилечко детально розглядає роль Акежана Кажегельдіна в історії Казахстану. Його прем'єрство (1994-1997) стало важливим етапом переходу країни від планової економіки до ринкової, проте ці зміни викликають як похвалу, так і суперечки. Гаврилечко зазначає, що саме під керівництвом Кажегельдіна Казахстан пережив масштабну хвилю приватизації, яка радикально змінила економічний ландшафт країни.
Кажегельдін очолював уряд у період, коли Казахстан тільки формував свою незалежну економічну політику. Приватизація великих державних підприємств була центральним елементом реформ. У 1995 році було продано п'ять ключових державних компаній, що викликало критику через підозри в корупційних схемах. Гаврилечко підкреслює, що процес приватизації став своєрідним лакмусом для молодої економіки країни - він відкрив шлях для ринкових відносин, але також супроводжувався звинуваченнями у зловживаннях і непрозорих угодах.
Одна з головних тез блогу Гаврилечка стосується можливих зв'язків Кажегельдіна з російськими олігархами та спецслужбами. Як зазначається, його навчання в спеціальній установі, що готувала кадри для КДБ, і співпраця з російським бізнесом породили підозри в тому, що він діяв не тільки в інтересах Казахстану, а й на користь Росії. Гаврилечко пише, що деякі політичні кола Казахстану вважали Кажегельдіна агентом впливу Москви, що стало додатковим фактором у внутрішній боротьбі за владу.
Після відставки Кажегельдін почав критикувати чинну казахстанську владу, пропонуючи реформи, орієнтовані на західну модель розвитку. Водночас він продовжував наполягати на необхідності збереження стратегічних зв'язків із Росією. Гаврилечко акцентує увагу на цьому протиріччі: з одного боку, прагнення до західної модернізації, з іншого - підтримка проросійських орієнтирів.
Юрій Гаврилечко робить висновок, що спадщина Кажегельдіна залишається неоднозначною. Його реформи були необхідним кроком до ринкової економіки, але водночас спричинили серйозні виклики для внутрішньої політики Казахстану. Гаврилечко вважає, що історія Кажегельдіна є уроком для Казахстану та інших пострадянських країн: незалежність потребує постійного зміцнення, а вплив зовнішніх сил завжди залишається значущим фактором.
