Коли лідер найманців "Вагнера" Євген Пригожин зустрів свою смерть разом з іншими лідерами ПВК, багато хто припустив, що це була довгоочікувана помста російського президента Володимира Путіна за спробу заколоту. Реальні причини того, що могло бути вбивством, ймовірно, інші.
Видання Foreign policy пише, що ідея про те, що це була помста, приваблива, враховуючи, що заколот Пригожина здавався Путіну приниженням. Але якщо проаналізувати всі події, то нічого не складається. Мотив помсти несумісний з тим, що Путін офіційно пробачив Пригожина, уклавши угоду в червні, коли в обмін на амністію бунтівник погодився розвернути свою колону, роззброїти свої війська і відправитися у вигнання в Білорусь. Натомість, судячи із записів польотів приватного літака Пригожина та особистих спостережень у Санкт-Петербурзі, Москві та Африці, він зробив усе, крім того, що оселився на мінській віллі.
І Пригожин, і Путін домоглися багатства і влади в бурхливі і хаотичні 1990-ті роки. Це був час бандитських розборок, коли суперечки про владу вирішувалися за допомогою насильства. Вибухи і замовні розстріли олігархів, конкурентів, політиків і представників організованої злочинності були звичайним явищем на вулицях великих міст Росії. Бути багатою людиною в Росії було ризиковано і смертельно небезпечно.
Частково звернення Путіна до російської еліти, будь то злочинці, бізнесмени або політики, полягало в тому, що він поклав край або, принаймні, обмежив це насильство. Дійсно, станом на 2021 рік рівень вбивств у Росії знизився майже на 76% з початку правління Путіна. Проблеми можна вирішити нелетальним шляхом за допомогою системи, встановленої Путіним, а не кулями. Вороги режиму, як журналісти, були чесною здобиччю, але бандити, які утримували владу офіційно були захищені. Після невдалого заколоту Пригожину запропонували далі грати за цими правилами; його відмова і його жорстока смерть можуть означати повернення до епохи кривавого протистояння.
За словами самого Путіна, Пригожин не піддався вигнанню з боку російського президента, а зустрівся з ним в Кремлі всього через тиждень після збройного повстання. У липні Пригожин опублікував свою фотографію, на якій він був присутній на організованому Кремлем саміті лідерів Африки в Санкт-Петербурзі, де Путін проводив переговори з главами 17 держав, що навряд чи вказує на людину, що переховується від російської розвідки.
Теорія про те, що президент Росії просто намагався пустити пил в очі лідеру "Вагнера", перш ніж наказати закласти бомбу в його літак, також нелогічна. У Кремля було безліч можливостей віддати наказ про вбивство Пригожина під час його поїздок по Росії.
Звичайно, помста може бути чудовою холодною стравою. Але Путіну довелося нелегко, якщо він передумав і відмовився від гарантій безпеки для Пригожина. Не зумівши знищити ПВК під час "Маршу за справедливість" на Москву, Путін погодився помилувати Пригожина, щоб покласти край повстанню і публічно гарантував його безпеку. Гра на цьому рішенні, ймовірно, була не просто бажанням швидко і з обмеженими руйнуваннями покласти край цьому епізоду, а й вірою в те, що сили "Вагнера" — єдині, хто продемонстрував здатність завоювати українську територію — можуть виявитися корисними для імперіалістичних амбіцій Кремля. Ціною угоди було всього лише обіцянку дозволити Пригожину зникнути.
Хоча Путін, безумовно, регулярно бреше світовій спільноті, пресі та російській громадськості, подібні дії елітного інсайдера в клановій і мафіозній системі російського уряду мають набагато серйозніші наслідки. Силові еліти і олігархи можуть задатися питанням, чи можуть вони самі стати жертвою подібного обману і чи можна довіряти словами Путіна. Неписане правило олігархів епохи Путіна таке: поки ви ділитеся здобиччю з чиновниками, які перебувають при владі, підкоряєтеся бажанням Кремля у всьому, що вас можуть попросити, і не берете участь в несанкціонованій політичній діяльності, система подбає про вас, забезпечить особисту безпеку і забезпечить ваше подальше збагачення. Наслідки порушення цього вмовляння для Путіна можуть означати можливу втрату довіри і підтримки еліти.
Ще одним свідченням того, що Пригожин не сприймався як зрадник, який заслужив смерть, є реакція на смерть ключових представників російської еліти. Олексій Дюмін, колишній охоронець Путіна, нинішній губернатор Тульської області і часто згадуваний можливий наступник на посаді міністра оборони, заявив, що Пригожин був "справжнім патріотом, який багато зробив для своєї країни, і Батьківщина запам'ятає його за це". Він заявив про загиблих вагнерівських лідерів, що "вони не були зрадниками". Рамзан Кадиров, впливовий глава Чечні і прихильник Путіна, заявив, що смерть Пригожина є "великою втратою для нації". Така похвала з боку ключової кремлівської еліти була б малоймовірною, якби Пригожина усунули за нелояльність.
Причина, по якій Пригожину можна було щиро пробачити його збройне повстання, полягає в тому, що його дії не були спрямовані на те, щоб кинути виклик становищу Путіна. Натомість Пригожин протестував проти плану міністра оборони Сергія Шойгу ліквідувати приватні військові компанії та підпорядкувати їх російським збройним силам. Заколот Пригожина полягав не в заміні лідера Кремля; йшлося про збереження контролю над своїми найманими військами і про дуже вигідні можливості, які вони йому надавали. По суті, все повстання являло собою ділову суперечку між російською елітою.
Більш вірогідне пояснення того, чому Путін в кінцевому підсумку віддав наказ про вбивство, полягає в тому, що саме Пригожин, а не Путін, відмовився від червневої угоди за посередництва президента Білорусі Олександра Лукашенка. Покаранням за бунт Пригожина стала вимога до бунтівника відмовитися від більшої частини своєї великої бізнес-імперії і дозволити друзям Кремля прибрати все до рук.
Смерть Пригожина - головні новини
23 серпня в Тверській області Росії розбився літак ватажка ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина. Ніхто не вижив. Радник голови ОПУ Михайло Подоляк вважає, що Пригожина ліквідувала російська влада.
Ватажка ПВК поховали 29 серпня на Пороховському кладовищі в Санкт-Петербурзі, поруч з батьком. На цвинтар прийшли околи 30 осіб.
