Елізабет Трасс виголосила історичну промову - говорила про Україну, Росію та Китай / фото REUTERS

Міністерка закордонних справ Британії Елізабет Трасс виголосила ключову промову в четвер у Лондоні, у якій ідеться про новий підхід країни до альянсів й колективної безпеки.

Глава британського МЗС звернула увагу на дії Росії щодо України, а також намагання Китаю вислизнути зі "світової гри за правилами".

Повний текст промови читайте нижче

Відео дня

Пані та панове, на думку деяких, це була епоха авторитаризму. Три роки тому Володимир Путін сказав, що західний лібералізм помер. Торік президент Сі стверджував, що Захід занепадає.

У квітні 2022 року все виглядає зовсім інакше. Останні місяці продемонстрували глибоку стійкість людського духу і вільних спільнот. Зіткнувшись з моторошним варварством і воєнними злочинами, які, як ми сподівалися, відійшли в історію, вільний світ об’єднався довкола України та її сміливої боротьби за свободу і самовизначення.

Ті, хто думають, що вони здатні перемогти шляхом гноблення, примусу чи вторгнення, помиляться у цій новій позиції щодо глобальної безпеки, яка не тільки спрямована на стримування, а й гарантує, що агресори зазнають поразки.

Ми не можемо заспокоїтися – доля України висить на волосині. Але давайте прояснимо: якщо Путін досягне успіху, на Європу чекатимуть невимовні страждання та жахливі наслідки для всієї земної кулі. Ми більше ніколи не будемо почуватися у безпеці.

Тому ми повинні бути готовими до довгого шляху. Ми повинні подвоїти нашу підтримку України. І ми також повинні довести до кінця єдність, виявлену під час кризи. Ми повинні перезавантажити, переробити наш підхід.

Моє бачення – це світ, у якому вільні нації напористі й на підйомі. Де свобода і демократія зміцнюються через мережу партнерів у сфері економіки та безпеки. Де агресорів стримують і примушують обрати кращий шлях.

Це довгострокова нагорода: нова ера миру, безпеки і процвітання.

Будемо чесні. Архітектура, покликана гарантувати мир і процвітання, зазнала поразки в Україні. Структури економіки і безпеки, сформовані після Другої світової і холодної війн, деформувалися, вони швидше допускали, ніж стримували агресію.

Росія може блокувати будь-які ефективні дії у Раді Безпеки ООН. Путін розглядає своє вето як зелене світло варварству. Він відмовився від Основоположного акту Росія-НАТО й Договору про звичайні збройні сили у Європі. Він порушив численні заходи з контролю над озброєнням. "Велика двадцятка" не може функціонувати як ефективний орган, доки Росія залишається за столом переговорів.

Радянський Союз регулярно використовував своє право вето в ООН, але, попри усе завдане ними зло, навіть вони поводилися на світовій арені з більшою раціональністю. Вони могли притримуватися угод, коли бачили ризик для стратегічної стабільності, як вони це зробили з Договором про протиракетну оборону. Вони деескалували, коли їх до цього закликали, як це було під час Кубинської кризи 60 років тому. І вони стежили за своєю світовою репутацією.

Жоден з цих факторів не стосується Путіна. Ми маємо справу зі зневіреним шахраєм, не зацікавленим у міжнародних нормах. І це в той час, коли світова економіка ніколи ще так не була відкрита для Росії.

Під час холодної війни західні союзники сприяли процвітанню один одного, і ми обмежували потоки торгівлі, інвестицій і технологій в СРСР. У 1990-ті ці обмеження були зняті, проте це не призвело до очікуваного зростання економічної відкритості й демократії. Ми сприймали прогрес як належне замість того, щоб застосовувати необхідні "батоги й пряники".

А такі лідери, як Путін, відкинули можливість змінитися, тому що боялися втратити контроль. Замість цього вони взяли гроші від нафти й газу й використали їх для консолідації влади й отримання впливу за кордоном. "Wandel durch handel" - припущення, що економічна інтеграція сприяє політичним змінам, не спрацювало.

Тепер нам потрібен новий підхід, який поєднує у собі жорстку безпеку й економічну стабільність, який створює міцніші глобальні союзи, де вільні нації є більш наполегливими та впевненими в собі, який визнає, що геополітика повернулася.

Британія завжди протистояла хуліганам. Ми завжди ризикували. Тому ми готові бути сміливим, використовуючи нашу силу у сфері безпеки й дипломатії, нашу економічну вагу, а також нашу волю й спритність, щоб прокласти шлях.

Ми вже активізувалися в Україні. Війна в Україні – це наша війна, це війна усіх, тому що перемога України – стратегічний імператив для усіх нас. Важке озброєння, танки, літаки – глибоко занурюємося у наші запаси, нарощуємо виробництво. Нам треба це зробити.

Завдяки нашим санкціям Росія вже зіштовхнулась з першим дефолтом за зовнішнім боргом цього століття. Нам треба йти далі. Путіну буде нізвідки фінансувати цю жахливу війну. Це означає припинення імпорту нафти і газу раз і назавжди.

Водночас ми повинні надавати підтримку українському народу. Це означає допомагати біженцям, це означає доставляти їжу, ліки й інші предмети першої необхідності, це означає підтримувати економіку на плаву. Це також означає притягнення режиму Путіна до відповідальності за здійснені жахливі злочини.

І коли в Україні нарешті змовкнуть гармати – це означає, що у Києва є ресурси, необхідні для підтримки безпеки, стримування подальших атак і для відновлення. Ось чому ми працюємо над нашою спільною із Польщею комісією, щоби забезпечити Україну зброєю стандарту НАТО. І саме тому ми повні рішучості працювати зі США, ЄС й іншими союзниками над новим планом Маршалла для країни.

Україна заслуговує не що інше, як знакових міжнародних зусиль з відновлення своїх міст, відродження їхньої промисловості й забезпечення свободи на довгі роки.

Ми подвоюємо ставку. Ми будемо йти далі і швидше, щоби витіснити Росію зі всієї України. І це має стати каталізатором ширших змін. Цю жорстку позицію ми повинні застосувати до загроз, які виникатимуть за межами України.

Наш новий підхід заснований на трьох напрямках: військова міць, економічна безпека і глибші глобальні альянси.

Військова міць

По-перше, нам треба зміцнити нашу колективну оборону. За словами президента Зеленського, "свобода повинна бути краще озброєна, ніж тиранія".

Напередодні саміту НАТО у Мадриді нам необхідно переглянути свої погляди. Ми давно стверджуємо, що НАТО має бути гнучким, мобільним й інтегрованим.

Східний фланг має бути зміцнений, ми повинні підтримувати ключові держави, такі як Польща. Ось чому ми збільшуємо нашу військову присутність й поглиблюємо наше оборонне співробітництво.

Ми також повинні винести уроки щодо України.

Велика Британія направила зброю й навчала українських військових задовго до початку війни. Проте світ має робити більше, щоб стримати вторгнення. Ми більше ніколи не здійснимо ту ж помилку.

Деякі стверджують, що ми не повинні надавати важке озброєння, боячись спровокувати щось гірше. Та я вважаю, що бездіяльність була б гіршою провокацією. Це час мужності, а не обережності.

І ми повинні забезпечити, щоб разом з Україною Західні Балкани і такі країни, як Молдова і Грузія, мали стійкість і можливості для збереження свого суверенітету і свободи.

Політика відкритих дверей НАТО недоторкана. Якщо Фінляндія і Швеція вирішать приєднатися до нас у відповідь на російську агресію, ми повинні інтегрувати їх якнайшвидше.

І ми відкидаємо помилковий вибір між сильнішим традиційним захистом і сучасними можливостями. Нам треба захищатися від атак у космосі й у кіберпросторі, а також на суші, у повітрі й на морі.

Ми також відкидаємо помилковий вибір між євроатлантичною безпекою й індо-тихоокеанською безпекою. У сучасному світі нам треба і те, й інше.

Нам треба глобальне НАТО. Під цим я розумію не розширення членства на тих, хто з інших регіонів. Я маю на увазі, що у НАТО має бути глобальна перспектива, воно повинне бути готовим до протистояння глобальним загрозам.

Нам треба запобігати загрозам в Індо-Тихоокеанському регіоні, співпрацюючи з нашими союзниками, такими як Японія та Австралія, щоб убезпечити Тихий океан. І ми повинні забезпечити, щоби такі демократії, як Тайвань, були у стані захистити себе. На все це будуть потрібні ресурси. Ми виправляємо покоління недоінвестування.

Ось чому прем’єр оголосив про найбільші інвестиції у наші збройні сили з часів холодної війни. У нашому комплексному огляді ми визнали Росію найбільш гострою загрозою, проявивши таку ж спостережливість, як і східні союзники по НАТО.

Зараз активізуються й інші. Проте нам треба йти далі. Витрати 2% на захист має бути "підлогою", а не "стелею". Немає заміни жорсткій військовій силі, підкріпленій розвідкою і дипломатією.

Економічна безпека

По-друге, нам необхідно визнати зростаючу роль економіки у забезпеченні безпеки. У Британії ми зараз використовуємо всі наші економічні важелі – торгівлю, санкції, інвестиції й політику розвитку – набагато наполегливіше.

Ми розуміємо, що зростання коштом дешевого газу й грошей, які викачуються з клептократій, - це зростання, побудоване на піску. Це не те ж саме, що реальне стійке зростання коштом вищої продуктивності й більших інновацій. Вільна торгівля і вільні ринки є найпотужнішим двигуном людського прогресу. Ми завжди будемо відстоювати економічну свободу.

Проте економічна торгівля має бути справедливою, а це означає грати за правилами. Надто довго багато наївно ставилися до геополітичної сили економіки. Агресори ставилися до неї як до інструменту зовнішньої політики, використовуючи покровительство, інвестиції й борги як засіб здійснення контролю й примусу. Вони безжалісні у своєму підході. Наша відповідь не буде відображати їхню пагубну тактику, проте ми будемо відповідати їм з нашою рішучістю.

Час порозумнішати. Доступ до світової економіки має залежати від гри за правилами. Більше безкоштовних проходів бути не може. Ми показуємо це на російсько-українському конфлікті – російська перепустка була анульована. Ми б’ємо по них усіма елементами економічної політики.

Ми підвищили тарифи на російські товари. Ми відрізали їх від умов СОТ. Ми заборонили їхнім кораблям заходити у наші порти, ми заборонили їхнім літакам заходити у наші аеропорти. Ми наклали санкції на велику кількість осіб та організацій більше, ніж будь-яка інша країна, вдаривши по російських банках, олігархах, оборонних компаніях, резервах Центробанку й поставках газу та нафти.

Ми припиняємо фінансувати воєнні дії Путіна. Ми також скорочуємо інвестиційні зв’язки з Росією – забороняємо усі нові зовнішні інвестиції і припиняємо дію віз для інвесторів. У той же час ми знімаємо усі імпортні тарифи для України і підтримуємо українську економіку кредитними гарантіями, податковою підтримкою й інвестиціями. Ми демонструємо, що економічний доступ більше не є даниною. Це має запрацювати.

Країни повинні грати за правилами. І це враховує й Китай.

Пекін не засудив російську агресію чи її воєнні злочини. Російський експорт до Китаю зріс майже на третину у першому кварталі цього року. Вони намагалися примусити Литву. Вони коментують, хто повинен і не повинен бути членом НАТО. І вони швидко збільшують збройні сили, здатні проектувати силу углиб регіонів, які представляють європейський стратегічний інтерес.

Проте Китай не є непроникним. Кажучи про підйом Китаю як про неминучий, ми робимо за нього роботу. Насправді їхній підйом не є неминучим. Вони не будуть продовжувати зростання, якщо не гратимуть за правилами.

Китаю потрібна G7. Ми представляємо половину світової економіки. Й у нас є вибір. На прикладі Росії ми продемонстрували, що за вибір ми готові зробити, коли порушуються міжнародні правила. І ми продемонстрували, що готові надавати перевагу безпеці й повазі суверенітету, а не короткостроковій економічній вигоді. Не в останню чергу тому, що знаємо, що ціна бездіяльності вища.

Справа в тому, що більша частина світу поважає суверенітет. Тільки деякі аутсайдери й вигнанці цього не роблять. Тому ми тісніше співпрацюємо з союзниками й друзями – старими та новими.

І той самий наполегливий підхід, який може стримувати наших суперників, може стати потужним двигуном процвітання та безпеки. Ось чому ми будуємо нові торговельні зв'язки, у тому числі працюємо над угодами про вільну торгівлю з такими країнами, як Індія та Індонезія тощо.

Ми ділимося своїм досвідом у галузі науки та техніки, підписуючи нові партнерські угоди по всьому світу. І ми пропонуємо найкращу пропозицію у галузі розвитку, з інвестиціями в країни з низьким рівнем доходу, які надходять без будь-яких ворожих умов.

Будучи жорсткими та згуртованими, працюючи разом та розширюючи торгівлю, ми можемо позбавити агресорів їхніх важелів впливу та зменшити стратегічну залежність.

Ми можемо допомогти один одному пережити шторм стрімкого зростання цін на продукти харчування та енергоносії. Минулого тижня ми отримали 170 мільярдів доларів зі Світового банку, щоб допомогти країнам із низьким доходом упоратися з цими проблемами.

І ми випереджаємо інші можливі напрямки стратегічної залежності. Будь то корисні копалини або рідкісні метали, ми об'єднуємо зусилля, щоб запобігти майбутнім проблемам до того, як вони виникнуть. Так ми зміцнимо нашу загальну економічну безпеку.

Глибокі глобальні альянси

Це випливає в останньому пункті, який полягає в тому, що наше процвітання та безпека мають ґрунтуватися на мережі міцних партнерських відносин. Це те, що я назвала мережею свободи.

Фундаментальний принцип полягає в тому, що, незважаючи на труднощі, ми не повинні замикатися у собі та прагнути автократії. Ми повинні простягнути руку і прийняти нові партнерські відносини, які нідерландці та інші називають "відкритою автономією".

Ми знаємо, що у світі, де зловмисні суб'єкти намагаються підірвати багатосторонні інститути, велику роль відіграватимуть двосторонні та багатосторонні групи. Партнерства, такі як НАТО, G7 та Співдружність, є життєво важливими.

Ми повинні продовжувати зміцнювати наш альянс НАТО зв'язками по всьому світу, такими як Об'єднані експедиційні сили під керівництвом Великої Британії, 5 Eyes та партнерство AUKUS у складі зі США та Австралією. І ми хочемо продовжувати розвивати наші зв'язки з такими країнами, як Японія, Індія та Індонезія.

Ми також повинні спиратися на сильне ядро, яке ми маємо в G7. Під час головування Великобританії минулого року я була рада зібрати за одним столом таких друзів, як Австралія, Корея, Індія, Південна Африка та АСЕАN.

"Велика сімка" має діяти як економічне НАТО, колективно захищаючи наше процвітання. Якщо економіка партнера стає мішенню агресивного режиму, ми маємо діяти, щоб підтримати його. Один за всіх та всі за одного.

І 141 країна з усіх континентів, які проголосували за засудження дій Росії в ООН: я чую ваш голос. Я поділяю ваше обурення незаконною війною Росії. Я поділяю вашу фундаментальну віру в суверенітет, чесну гру та верховенство закону.

Тож давайте працювати разом. Давайте встановимо глибші зв'язки. Давайте будемо кращими трейдерами, інвесторами та партнерами, ніж агресори.

Британія готова робити щось по-іншому, думати по-іншому та працювати з вами по-іншому, щоб досягти мети.

У колективній співпраці величезна сила. І дозвольте мені прояснити, це також стосується альянсів, до яких Британія не входить. Ми підтримуємо індо-тихоокеанську четвірку. Ми підтримуємо орієнтований на зовнішній світ ЄС та тісно співпрацюємо з Україною. Ми підтримуємо АСЕАН, Африканський союз та угоду між США, Мексикою та Канадою. Ми відкидаємо старі ідеї ієрархічних систем, закритих груп та сфер впливу.

Ми хочемо, щоб мережа партнерських відносин охоплювала весь світ, обстоюючи суверенітет та самовизначення та сприяючи загальному процвітанню. Британія буде активною та гнучкою частиною цієї мережі.

Вас також можуть зацікавити новини: