Зізнайтеся, останніми тижнями, споглядаючи "марафон зради" у новинах, чи не кожен задавався питанням: "Нас що, зливають?". І ось - нарешті! - пішли приємні заяви з Європи, які хоча б частково перекривають негатив. Давайте подивимось, на чию користь зараз схиляються шальки терезів у цій війні інформаційній.
Саме як інформаційну війну варто оцінювати весь той потік новин, "інсайдів" та суперечливих тез, який ми спостерігаємо з обох боків. "Спам" заяв від Трампа та Білого дому - це як залп умовного "Граду" - "по площі", з метою шокувати й збентежити.
А заяви Макрона чи Стармера - це щось на зразок пуску крилатої ракети: більш влучно, але поодинокі ракети легко збиваються і рідко досягають цілі.
Українська ж дипломатія нагадує невеличкий "дрон", який, однак, складно збити. Кожен аргумент отримує свій публічний контраргумент, як атака - контратаку. Так інформаційна війна й відбувається.
Під річницю російського вторгнення "відповідальний Захід", представлений ЄС та G7 (без США - вже G6?) нарешті заворушився. І пішли заяви "у бій"… Приїзд більше десятка топ-посадовців всіх рівнів до Києва став "авангардом" цього "інформаційного контрнаступу" Європи.
Плюс Емануель Макрон та Кір Стармер вирішили створити власні окремі інфоприводи з поїздками до США, роблячи таким чином заявки на лідерство у Старому світі. Конкурувати з ними медійно намагається Мерц після успішних виборів у Німеччині. Далі наведемо чотири позитивні для нас тренди, на які варто звертати увагу читачу, якому набридла "зрада".
По-перше - нам "накидали" грошей, зброї та інших корисних "ніштяків". Так, свої програми та пакети допомоги до річниці представили Британія ($5,6 млрд військової допомоги), Норвегія (3,5 млрд євро протягом року на енергетику, гуманітарку, озброєння), Швеція (пакет 100 млн євро на ППО), Канада (25 бронетранспортерів та $5 млрд з заморожених активів РФ), Данія ($285 млн на зброю), Іспанія (1 млрд євро), Фінляндія (4,5 млн євро), Польща (оплата Старлінку та ін.) і т. д.
Раніше повідомлялося про досить значний пакет підтримки від Німеччини, країн Балтії, Італії (мережею ширяться чутки про передачу нам "колісних танків" B1 Centauro) тощо. Всі пакети важко перелічити, бо їх багато і вони дуже різні. Десь це пакет допомоги, який вже готується до відправки, а десь - програма на рік. Десь це нова ініціатива, а десь - лише доповнили те, що вже анонсували раніше. Тим не менш, як жест підтримки це досить відчутно. У тому числі й інформаційно.
Чому ж тоді на це звернули так мало уваги українці? Бо відбувається певна "рутинизація" процесу підтримки України, і ми сприймаємо це вже як щось звичне і природнє, що йде ніби саме по собі. Хоча це далеко не так. Такі новини більше не отримують "вау-ефекту" та суспільної уваги як це було, наприклад, 2022 року. Хоча своєї важливості з того часу вони не втратили. Тепер це "одна велика новина" про те, що нас не "злили" і підтримка друзів зберігається.
Розуміючи це, команда Трампа, який інформаційно поводить себе як "інтернет-троль", своїми провокативними заявами просто "заглушує" позитивні для нас новини, яких багато, але кожна з яких окремо - це вже слабкий інфопривід. І тому здається, що все ніби погано, адже гарні новини десь на периферії свідомості, а у фокусі - лише Трамп. Хоча насправді все хоч і складно, але не критично.
Другий інфотренд - санкції, які повільно душать економіку РФ. Так, ЄС ввів 16-й пакет антиросійських санкцій. Він не є революційним, але спрямований проти російського алюмінію, логістики (у тому числі нафтової) та російських фірм-прокладок у так званих "нейтральних" країнах на зразок Туреччини або Китаю. Плюс санкції Британії та інших країн (і не лише з Європи - навіть Австралія продовжує санаційний тиск).
А ще ЄС готує нам масштабну "програму підтримки Шрьодінґера", яка незрозуміло що містить, не ясно коли буде узгоджена і реалізована, але оцінки вартості якої зросли за місяць з 5 до 20 мільярдів євро. Поки що немає деталей і тому немає "вау-ефекту", але у нашій інформаційній війні це така собі "міна вповільненої дії", яка "рване" пізніше, коли на цій базі сформується "конкурентна угода", альтернативна потугам Трампа-Путіна.
Паралельно просувається тема з єврооблігаціями на 700 млрд євро на відновлення оборонки ЄС (спроба перейти на "військові рейки" у лайтовому режимі). До перемовин Трампа з Путіним фонд планувався на 500 мільярдів євро… А ще є національні програми розвитку ВПК та переозброєння. Найбільшою з них виглядає пропозиція Мерца по безпековому фонду на 200 млрд євро. Втім, хай він спочатку стане канцлером Німеччини.
Головне, що це вже не "заготовки" під річницю вторгнення, а нові ініціативи саме як відповідь на дії Трампа. Це виглядає як "подушка безпеки" на випадок відмови США від підтримки України, а інформаційно - як конкурентна пропозиція. Європейці ніби кажуть нам: "Відмовтеся від пропозицій Трампа і ось, що ви отримаєте". Врізнобій, але це теж позитив, який підсилює нашу переговорну позицію. "Гуртом і батька бити легше".
У контексті "інформаційної війни" з Трампом видно, що Макрон намагається адаптуватися під стиль американського президента, також використовуючи підхід "стратегічної невизначеності". Але без найбільшої економіки ЄС - Німеччини - йому складно. Тому всі чекають на Мерца.
У нашому переліку "перемог" вибори у Німеччині - це третій важливий пункт. Бо фактор особистості у нашій історії все більше стає ключовим, і проти особистості Трампа Європа має виставити свого лідера. Причому це обов’язково має бути представник Німеччини як найбільшої економіки блоку. Тому Мерц вимушений буде стати лідером. І, схоже, він не проти. Кволість Шольца, який гальмував ініціативи того ж Макрона, постійно послаблюючи ЄС, наочно це нам демонструє.
Створення у ЄС власної армії та нової програми підтримки на 20 млрд євро, безпековий фонд на 200 млрд євро, ініційований ХДС\ХСС, чи розміщення у Німеччині французьких ядерних винищувачів - це все гучні інфоприводи, які намагаються перекрити гучні заяви Трампа.
Сама по собі гіперактивність Трампа останніх місяців демонструє, як він боїться консолідації Європи.
А ключовим до цього фактором є зміна влади у Німеччині. Він дуже поспішав "дотиснути" Україну щодо угоди по надрах. Буквально називали кінцеву дату - за день до виборів у ФРН.
А щойно вибори пройшли і "фаворити Білого дому" з АдН втратили будь-які шанси на більшість, Трамп одразу пішов Україні на поступки по надрах. За словами Шмигаля, американці навіть на певні безпекові гарантії погодилися (хоча американські джерела це наразі спростовують). А що таке угода про надра? Це умова для "мирної угоди" у розумінні Трампа. Така собі "плата за вхід" та за його посередництво. Угоду про надра він і Кремлю пропонує, хоча її умови наразі не відомі. Це частина стратегії "примусу до миру".
Коли ж буде мирна угода? Від "мир за 24 години" ми дійшли до іншого дедлайну - 20 квітня (Пасха західного обряду). Але є дуже велика ймовірність, що і вона не фінальна. До речі, за словами Мерца, саме у квітні має завершитися формування нової коаліції та уряду у ФРН. І Трампу потрібно досягти чогось, доки Німеччина на післявиборчій "паузі".
Останній, але, як для України, найбільш важливий фактор - сповільнення наступу РФ та початок реформи ЗСУ (мова про корпусну структуру та інші ініціативи, які реалізує, зокрема, Драпатий у Сухопутних військах). Поки зарано говорити про знесилення окупантів, але динаміка для них негативна. ЗСУ вже все частіше проводять локальні контрнаступи, шукаючи вразливості ворога. Харківський контрнаступ теж починався з локальної контратаки проти "хронічно" наступаючих, але вже знесилених росіян. І це є практичним проявом того, що "наколядували" наші дипломати та президент у Європі та по світу.
Таким чином, Європа повертається у велику гру. Чи вдалася ця "інформаційна контратака"? Так, але частково. Бо Трамп пішов ще далі (вже пропонує угоду про надра й Путіну, щоб підкупити Кремль та пересварити його з Китаєм), а європейці поки що не змогли втримати єдність. Єврокомісія пропонувала нам щось своє, Франція, Британія, Німеччина - своє (кожна окремо). І так всюди. Ця ситуація показує, що у короткостроковій перспективі авторитаризм більш ефективний. Але на довший строк спільна порука завжди дає більший ефект.
Попри те, що європейці більше роблять нам на користь, сторонньому спостерігачу здається, що перемагає й домінує Трамп, який, якщо придивитися, наразі більше балакає, ніж діє. Бо ми живемо у інформаційну епоху, де "спам" суперечливих заяв та "дипломатичний тролінг" впливають на настрої більше, ніж реальні, але відносно рутинні справи.
То що, нас всі "зливають"? Однозначно ні. Нам "насипають" добряче підтримки ті, хто розуміє, що в разі нашої поразки може стати наступним.
Проте для дієвої протидії "інформаційним інтервенціям" команди Трампа, потрібна не просто розпорошена допомога та купа ініціатив від європейців, а єдина велика "конкуруюча пропозиція". Яка у Європі зараз і "визріває".
Що ж буде, коли консолідація Європи довкола Макрона й Мерца, а також Британської співдружності довкола Лондону досягне піку? Буде цікаво подивитися на зміну поведінки Білого дому, який втратить ініціативу у "інформаційній війні". Але важливо, щоб до того часу ми й самі підійшли підготовленими, відреформованими та об’єднаними.
Андрій Попов
