Фото УНИАН

В ухвалі зазначається, що організований і масовий характер жорстокого злочину на Волині та у Східній Малопольщі мав характер етнічної чистки та геноциду, передає "Польське радіо". 

У тексті віддано шану громадянам Другої Речі Посполитої, жорстоко вбитих українськими націоналістами.

Також висловлена повага та вдячність воякам Армії Крайової, підрозділам самооборони та селянським батальйонам, котрі боролися у захисті поляків, а також тим українцям, котрі часто, ризикуючи власним життям, рятували польських сусідів.

Відео дня

Автори ухвали закликали до гідного поховання та вшанування усіх жертв злочину. Вони висловили також солідарність з Україною, котра протистоїть зовнішній агресії.

Депутати відхилили поправки опозиції, якими пропонувалося, зокрема викреслити із назви ухвали слово "геноцид". Водночас прийнята поправка, що усунула з тексту документу визначення "братовбивчих боїв".

Довідка УНІАН. Цього року виповнюються 73-ті роковини Волинської трагедії - взаємного конфлікту на території нинішньої Західної України між українцями і поляками.

Найбільш запекла дискусія триває щодо кількості жертв, які, як вважають в Україні, одна сторона перебільшує, а інша, як переконані в Польщі, применшує.

Цифра, яка найчастіше звучить в польських ЗМІ з вуст публічних людей і громадських діячів, це 100 тисяч. Натомість польськими істориками поіменно встановлені особистості близько 19 тисяч.

Натомість в Україні досі серйозно не бралися за підрахунок ні польських, ні українських жертв. За даними історика-ентузіаста  з Волині Ярослава Федорчука, у Волинській області в результаті польсько-українського конфлікту було 8724 жертв з української сторони і 5589 - з польської.

Також з польського боку зазвичай замовчуються причини і переісторія конфлікту.

На думку професорів Андрія Шваба та Миколи Кучерепи з Державного університету ім. Лесі Українки, головним приводом для запеклого бунту українців проти поляків був загальний контекст польської політики щодо України, другою причиною вони називають війну, яка не сприяє людинолюбству в принципі, і, по-третє, називають вплив на ситуацію з боку НКВД і німців, які охоче стравлювати українців і поляків між собою.

Читайте такожУ Раді підготували відповідь польському Сенату щодо Волинської трагедії (документ)

Крім того, як раніше наголосив "Історичній правді" голова Українського інституту національної пам'яті, історик Володимир В'ятрович, концепція геноциду не має наукової основи, а виключно політичну.

Він наголосив, що геноцид передбачає цілковиту безоборонність, нездатність іншої сторони захищатися. Якщо ж говорити про польсько-українську війну тих років, такої диспропорції між українцями і поляками не було.

"Ба більше, з боку польського підпілля так само було безліч агресивних дій щодо українців, ліквідація українців чи у відповідь, чи на випередження. Через це говорити про геноцид не доводиться", - заявив В'ятрович.

На думку українського історика, польська концепція зумисне розглядає Волинь і 1943 рік окремо від решти подій. Але фокус виключно на одному регіоні і одному році, наголошує він,  неправильний з методичної точки зору, адже події розвивалися за "ефектом доміно" - коли сторони "понаростаючій" мстилися одна одній.

"Щоб зрозуміти причини, перебіг і наслідки українсько-польського конфлікту, треба говорити про значно ширші рамки. Безпосередньо це збройне протистояння почалося вже влітку 1942 року на Холмщині, продовжилося у 1943-му на Волині, і тривало там до початку 1944 р. В 1944 році найбільшою ареною конфлікту стала Галичина, де було розвинуте і польське, і українське підпілля. В 1945-1947 роках війна виходить поза рамки Другої світової і триває на території теперішньої Польщі, на землях, які українці називали Закерзонням", - заявив В'ятрович.

На думку історика, мета звуження дискусії лише до Волині і 1943 року - показати поляків як єдиних жертв і українців як ініціаторів.

"Адже справді серед людей, які загинули на Волині - більшість поляків, на відміну від, до прикладу, Холмщини, Закерзоння, де загинуло більше українців", - наголосив він.