Під островом Ванкувер у Тихому океані виявлено процес, який шокував геологів: частина океанічної кори повільно руйнується й розколюється під Північноамериканською плитою. Величезний розлом і глибокі тріщини, зафіксовані завдяки сейсмічним дослідженням, уперше дають прямі докази того, що зони субдукції можуть фактично "вмирати" — не раптово, а по шматках, пише Daily Galaxy.
Океанічна плита тріскається просто зараз
Під час експедиції CASIE21 у 2021 році команда під керівництвом Брендона Шака з Університету штату Луїзіана дослідила зону субдукції Каскадія — місце, де плити Хуан-де-Фука та Експлорер занурюються під Північну Америку. Використавши сейсмічні хвилі та 15-кілометрову мережу підводних датчиків, учені побачили те, чого раніше не фіксували: масивний, приблизно 75-кілометровий розлом, що буквально розриває плиту Експлорер.
В окремих секціях одна частина плити вже опустилася на 5 км, а в деяких місцях сейсмічна активність повністю затихла — ознака того, що фрагменти плити вже відокремилися та більше не беруть участі в субдукції.
Зони субдукції вмирають "потягом, що сходить з рейок"
Дослідження, опубліковане в Science Advances, підтвердило: зони субдукції не руйнуються одним катастрофічним вибухом. Вони "вмирають" поступово — шматок за шматком, утворюючи мікроплити, кожна з яких створює власну міні-межу тектонічної активності.
Таке поетапне руйнування допомагає пояснити загадкові фрагменти плит, знайдені біля узбережжя Нижньої Каліфорнії, які довго вважали геологічним феноменом.
Чому це важливо та що може змінитися
Хоча відкриття не підвищує негайного ризику землетрусів у регіоні, воно може докорінно змінити моделювання майбутньої сейсмічної активності. Каскадія — одна з найнебезпечніших зон субдукції світу, здатна породжувати мегаземлетруси та цунамі. Розуміння того, як мікроплити впливають на передачу енергії, допоможе точніше прогнозувати потенційні катастрофи.
У глобальному масштабі процес руйнування плити буквально перекроює земну кору. Коли утворюються "плитні вікна" — отвори в літосфері — гарячий матеріал мантії може пробиватися нагору, запускаючи вулканізм у нових зон.
