Учора увечері Банкова надіслала сигнали своїй нації. Голова Секретаріату Президента Віктор Балога дав інтерв’ю одному телеканалу, а потім через сорок п’ять хвилин – сам Віктор Ющенко з`явився в ефірі іншого каналу.
Треба зазначити, що на відміну від Президента, який в основному сипав цифрами і банківською лексикою, незрозумілою його нації, Віктор Балога надіслав цілий пакет доступних месиджів. І не лише нам, а ще й Росії, ЄС і навіть НАТО.
Коли Віктора Івановича запитали про ціну на газ, він відмахнувся: “Питання не в ціні на газ, питання у внутрішній і зовнішній політиці. Оскільки є падіння ціни на нафту, то буде падіння ціни на газ...” (Звідки така впевненість – незрозуміло. Поки що Газпром не обіцяє жодних знижок. А розмов офіційна Москва з Секретаріатом нашого Президента не веде, та і з самим Президентом також). Далі Віктор Іванович плавно перейшов до необхідності прийняття бюджету, проблеми несформованої більшості, і до вересневої “зради” БЮТу, з котрим ніхто за стіл переговорів сідати не буде. “Нам потрібна більшість у 400 голосів”, - зробив заявку Віктор Іванович. Це, очевидно, так він натякнув на ймовірний союз націонал-демократів із регіонами, правда, з усією парламентською дрібнотою 400 депутатів все рівно не набирається... “Дочасні вибори - це третьорядне”, - сказав Балога, давши всім зрозуміти, що кампанія відкладена. Виявляється, для Президента головне – подолати кризу.
Але найцікавіші вислови пішли далі... “У грудні нам не дадуть ПДЧ, бо немає єдності позицій у країн -членів альянсу. До того ж, це питання, яке роз’єднує суспільство”, - ось такий задній хід дав Віктор Андрійович вустами Віктора Івановича у питанні НАТО. Як мудро півроку тому спрогнозував один досвідчений дипломат: якщо нам і даватимуть ПДЧ, то його брати буде нікому. Звичайно, може і правильно було “возз’єднатися Президенту із своїм народом у питанні ПДЧ”, але для чого тоді було розвалювати широку коаліцію у 2006 році? Адже Балога просто повторив те, що два роки тому сказав у Брюсселі Янукович? І якщо вже стільки зроблено нашими дипломатами, а суспільство ставиться до цього НАТО у цьому році не гірше, ніж у минулому, то може просто варто було спустити питання на гальмах, врешті-решт почекати рішення міністрів країн-членів НАТО і тоді вже коментувати?!
Але Віктору Івановичу не дуже треба не лише ПДЧ, він і Євросоюзу пригрозив пальцем. Ми, каже Віктор Іванович, всі вимоги ЄС виконали, ми безвізовий режим для громадян ЄС зробили і чекали відповідної реакції, і кроків на взаєм, а вони (Брюссель, тобто) їх не роблять. “То може і нам тоді, переглянути угоди від 2005 року?” – запитував з екранів Віктор Іванович. Напевно, те, що казав Віктор Іванович, було адресоване внутрішній аудиторії, таке собі віковічне загравання політиків із народом.
Та Віктор Іванович, на відміну від Віктора Андрійовича, був, принаймні, зрозумілий... Президент зустрів журналістів телеканалу у дуже вишуканому залі. І уся ця розкіш, рівно як і зашкально дорогий костюм гаранта, якось дисонували із тривожними розмовами про кризу. “Тренд на пониження інфляції... Диспропорція торгівельного характеру...” Складалося таке враження, що наш Президент виступає на форумі фінансистів. Втім, у виступ він вигідно вмонтував критику видатків, сказав про велику спекулятивну атаку на фінансовому ринку, а потім для чогось розповів, як формується стабілізаційний фонд. Я давно помітила, що ньюсмейкер говорить для журналіста незрозуміло, коли хоче щось приховати або коли сам не розуміє предмету обговорення. Напевно, Віктор Андрійович просто не знає, що робити. Бо його кінцева обіцянка, що ми подолаємо кризу і все буде добре, звучали так само непереконливо, як і сто разів озвучені раніше фрази, що нам слід застабілізувати курс гривні і зробити все, щоб в Україну прийшов інвестор.
Марина Лаптєва
