Три мільярди гривень від українських гастарбайтерів? Хай уряд наставляє ширше кишені!

12:50, 26 березня 2009
Різне
8326 0

У середовищі  заробітчан шириться чутка, що відтепер всі їх перекази через Вестерн Юніон та інші джерела моніторяться, тож багато хто не поспішає телеграфувати кошти додому, натомість передаючи їх з оказією. В свою чергу, знаючи про це, митники виявляють підвищений інтерес до відповідних бусиків на кордоні...

УНІАН вже висловлювався  на тему ілюзій українського уряду, що наші гастарбайтери за кордоном готові разюче переглянути свою ментальність і наввипередки кинуться наповнювати бюджет Пенсійного Фонду.

І ось відповідна урядова постанова – №236 від 5 березня 2009 року – нарешті оприлюднена. За символічним збігом обставин, на шпальті офіційного урядового видання вона надрукована поруч з іншою Постановою, що затвердила бюджет Пенсійного Фонду на 2009 рік.

Тож зручно перебігати очима з одного документа на інший, щоби оцінити реалістичність як гастарбайтерської ініціативи, так і власне кошторису ПФ.

Постанова про залучення до ПФ внесків громадян України, котрі працюють за межами України, витримана у рекомендаційному стилі:  змусити платити вас, громадяни співвітчизники, не можемо, тож, можливо, зголоситеся самі, якщо бажаєте на схилі літ отримувати дещицю від держави.

Отже, що пропонується нашим заробітчанам? Пропонуться обирати між чотирма розмірами рекомендованих внесків на загальнообов`язкове пенсійне страхування: базовий – 845 гривень, підвищений – 1 690 гривень і максимальний – 3 530 гривень. Як саме обраховані ці цифри, залишається незрозумілим. Гіпотеза, що найбільш заслуговує на увагу? – 845 гривень становлять зручні для обрахунку 100 доларів.

Більш зрозумілою є інша наполеглива рекомендація (вона ж – четвертий розмір пропонованої ставки). Заробітчанам нагадують, що для зарахування сплачених внесків у пенсійний стаж, необхідно, щоб єдиний податок становив 500 гривень. Оскільки з єдиного (фіксованого) податку до ПФ переказується 42 відсотки, то з 500 гривень до ПФ саме і надійде 210 гривень. 210 гривень насьогодні і є мінімальним пенсійним внеском, який  визначається як добуток мінімальної зарплати (605 грн) на ставку нарахувань (33,2 відсотки).  

А далі у Постанові починаються перли, які потішать нашого цвіту про усьому світу – від Неаполя до Брно. Є апріорі зрозумілим: якщо особа реєструється у якості приватного підприємця і подає копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, інформація про неї автоматично потрапляє у базу даних органів стягнення. Однак 236-та Постанова з лише її авторам зрозумілих причин наголошує, що обмін інформацією «про фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність за межамии України та сплачують єдиний податок» здійснюється між Державною податковою адміністрацією та Пенсійним Фондом у порядку, що визначається – задумайтеся на мить! – «окремими протоколами обміну». Українські телеканали вже показали репортажі із галицьких сіл, де місцева податкова інспекція примушує голів сільрад заповнювати довідки про земляків, котрі перебувають за кордоном, а голови при цьому чимдуж опираються. Тож саме лише наголошування (за інших обставин – абсолютно безболісне) на тому, що персональним даним заробітчанина надаватиметься особлива увага у вигляді «окремих протоколів», здатне позбавити інтересу до цієї пенсійної авантюри не одну тисячу гастарбайтерів.

Реакція заробітчанна цю пропозицію довго не примусила себе чекати – в їх середовищі шириться чутка, що відтепер всі їх перекази через Вестерн Юніон та інші джерела моніторяться, тож багато хто не поспішає телеграфувати кошти додому, натомість передаючи їх з оказією. В свою чергу, знаючи про це, митники виявляють пропорційно підвищений інтерес до відповідних бусиків на кордоні.

 Далі – більше. Автори постанови вважають за необхідне повідомити, що дохід понад 500 тисяч гривень для особи, котра працює за кордоном, оподатковуватиметься за ставкою 15 відсотків. Отже, мається на увазі, що наші гастрабайтери не просто погодяться сплачувати єдиний податок, але ще й будуть настільки сумлінними, що декларуватимуть свої доходи, отримані за кордоном. Не зрозуміло, що дає державі таку впевненість. Однак при цьому чомусь не береться до уваги стаття 1.20.1 Закону про оподаткування доходів фізичних осіб, згідно якої резидентом, доходи якого підлягають оподаткуванню в Україні, вважається особа, яка «перебуває в Україні не менше 183 днів» протягом податкового року. Оскільки заробітчани а) отримують доходи поза межами України і б) у своїй більшості перебувають на батьківщині протягом року менше, аніж 183 дні, запитується: з якого дива вони декларуватимуть тут свої доходи?  Звісно, якщо тільки вони на повному серйозі не вважають, що саме зараз, в час коли світова економічна криза чорним крилом накрила Україну, своїми добровільними податками вони порятують державу, яка так і не спромоглася забезпечити їм умов, щоб прогодувати сім`ї.

236-та постанова – загалом незвичайна. Якщо більшість урядових постанов вишколені сухою мовою канцеляризму, то, здається, 236-ї не торкалося перо ані чиновників Мінфіну, ані Мінпраці, не кажучи про про Мін`юст. І цифри, і стиль, складається непохитне враження, взяті зі стелі іншої установи. Часом не Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва?

Саме час перевести погляд на бюджет Пенсійного Фонду. Цього року за статтею «обов`язкові внески від платників, що обрали спрощену систему оподаткування» очікуються надходження у сумі 3 млрд 933 млн грн. Враховуючи, що 2008-року від «спрощенців» надійшло близько мільярда гривень, і цього року більше мільярда не надійде, можна зробити висновок, що уряд очікує від наших гастарбайтерів чи не три мільярди гривень.

Швидше український ВВП буде цьогоріч в плюсах, аніж заробітчани-українці поділяться з державою трьома мільярдами гривень.

Станіслав Голубенко

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter