У БЮТ проти коаліції можуть відкрито виступити не більш як десяток депутатів... У ПР до возз’єднання готові близько 70%... Литвин сподівається на збереження посади... НУ–НС роздирають сумніви...
Психологічно парламент дозрів для створення широкої коаліції. Але лідери БЮТ Юлія Тимошенко та Партії регіонів Віктор Янукович ще не можуть чітко й однозначно сказати: “Так”. Своїх партійців “уламати” хоч і не просто, але можливо. Хто не погоджується, той промовчить. А для тих, хто дуже пручатиметься, кажуть, передбачається введення імперативного мандата. Отже, кому не подобається рішення фракції, то з речами на вихід з Верховної Ради України. Тому питання підтримки даного рішення в середині політичних сил не є важливою проблемою при створенні “ширки”. Там більш важливі проблеми – як це все піднести електоратові, світовому співтовариству. А ще головніше для кожної з двох політичних сил – як убезпечити себе від кидка з боку партнерів. Недарма в народі кажуть, що коли таких друзів мати, то й ворогів не треба.
БЮТ і ПР уже дозріли
У БЮТ та Партії регіонів уже не вперше тужаться над пошуком плюсів та мінусів такої коаліції. У вересні минулого року вже пророблялися аргументи для електорату – чому двом політичним силам треба злитися в воєдино. І тоді планували країну від кризи рятувати і тепер.
Щоправда, тональність цих пояснень у кожної із сил дещо інша. У БЮТ кажуть, що в економіці все нормально, але потрібна підтримка для ухвалення законів. У Партії регіонів стверджують, що країну гине, і вони готові героїчно підставити свої плечі для її порятунку.
За різними джерелами, у фракції БЮТ проти коаліції можуть відкрито виступити не більш як десяток народних депутатів. У фракції Партії регіонів настрої неоднозначні. Кажуть, представники потужного та середнього бізнесу, яких потріпало і кризою, і перебуванням поза владою готові брататися з Тимошенко. Вони дуже розраховують на преференції для бізнесу. За різними оцінками, близько 70% народних депутатів фракції готові до возз’єднання. Серед тих, хто категорично проти “ширки”, називають, зокрема, групу Льовочкіна–Бойка, яка налічує близько десяти осіб.
Чи потрібні Тимошенко – Януковичу НУ–НС і Блок Литвина?
Дуже потрібні! Але не для того, щоб гуртом виводити країну з кризи.
Пані Тимошенко жодного разу не говорила про коаліцію – а лише закликала до об’єднання політичних сил. Вона наголосила: «Ми маємо сьогодні перші паростки надії на економічну стабілізацію. І тому хотіла б, щоб усі ми далі продовжували так працювати, як ми це робили в цих важких умовах. Але хотілося б, щоб ця робота відбувалася в політичному комфорті, при політичному об’єднанні всіх політичних сил в парламенті».
Отже, їй потрібна ширма, яка свідчитиме не про “неприродне” злиття двох ворогуючи в уявленні електорату таборів, а про благородне об’єднання всіх політичних сил навколо урядових потуг боротьби з кризою.
Януковича в парламенті не видно. Мабуть, остання його заява звучала, здається, 28 травня, коли він сказав, що переговори призупинені, а перед тим, 24 травня, в інтерв’ю телебаченню він зазначив, що нині залишається без відповіді запитання, чи “готові ми (ПР. – Авт.) взяти відповідальність разом з тією політичною силою (БЮТ. – Авт.), чи ні”. Нині лунають заяви від Дмитра Табачника та Ганни Герман, які обґрунтовують необхідність об’єднання. Але ці заяви можуть бути лише пробними м’ячиками на реакцію суспільства, політикуму.
В інтерв’ю УНІАН народний депутат від “Народної самооборони” (НУ–НС) Тарас Стецьків, який є противником “неприродної” коаліції, зазначив, що для БЮТ і Юлії Тимошенко важливо, аби, зокрема, НУ–НС та Блок Литвина увійшов у коаліцію, щоб «розмазати відповідальність на всіх». Він вважає, що на сьогодні головною інтригою при створенні широкої коаліції є питання можливого входження до неї фракції НУ–НС. «Головна інтрига полягає в тому, щоб різноманітними переконаннями доламати НУ–НС, щоб отримати необхідні 37 голосів» (за рішення фракції має проголосувати більш як половина фракції, тобто 37 депутатів. – Авт.). Проте, за словами Стецьківа, на сьогодні створення такої коаліції підтримують «не більш як 20 народних депутатів у фракції НУ–НС».
І справді, Партія регіонів та БЮТ разом налічують 300 голосів, і вони чудово, в єдиному пориві можуть приймати і закони, і зміни до Конституції, бо мають не менш як дві третини депутатських кнопок. Але до “ширки” їм дуже важливо залучити і НУ–НС, і блок Литвина. Хоча очевидно, що в разі входження їх у коаліцію рейтинги цих політичних сил упадуть – як у БЮТ та Партії регіонів.
Чи легко буде “порішати питання” з Блоком Литвина? Кажуть, нескладно. Варто залишити Володимирові Михайловичу тяжко виборену посаду Голови Верховної Ради, та й не чіпати литвиновців у виконавчих структурах...
Щодо фракції НУ–НС, то тут не виключені певні ускладнення. У колишній пропрезидентській силі стільки течій та різних впливів, що Тимошенко–Янукович не знають, з ким і переговори вести. 37 голосів начебто й можна “витиснути”, але якою ціною?
Що ж до КПУ, то її позиція найвигідніша – у політичному плані, але не комерційному. Комуністи досі почувалися як вареники в сметані. Їхні голоси завжди були на вагу золота. У разі ж створення коаліції кнопкодави від КПУ виявлять непотрібні. Як кажуть самі комуністи, олігархи й без них обійдуться, захищаючи свої інтереси.
Коли очікувати створення коаліції?
Можливо, що ніколи...
Принаймні усі прогнозують, що на цьому тижні вона не народиться.
Формально її можна й не створювати. Навіщо ставити штамп у паспорті, якщо можна жити в громадянському шлюбі?
Головна проблема для такого об’єднання, як відомо, не сором перед виборцями, якими в умовах конституційних змін можна знехтувати, а недовіра одне до одного. “Кидалово” особливо непокоїть Януковича, який знає манеру поведінки потенційної партнерки й напевне уявляє себе на місці Віктора Андрійовича...
Навіщо ж вони заварили всю цю кашу з конституційними змінами та пролонгацією депутатських мандатів?
Янукович, почуваючись досить упевнено щодо президентських виборів, розуміє всі складнощі після них. Один стрес він уже отримав у 2004 році. І знає напевне, що в разі збереження політичних розкладів станом на сьогодні Тимошенко не дасть йому насолодитися перемогою. БЮТ не буде такою беззубою опозицією, якою нині є Партія регіонів. І тоді можна прогнозувати, що парламентські вибори обернуться поразкою його політичної сили. Янукович може повторити долю Ющенка.
У пані прем’єра, м’яко кажучи, теж далеко не все так безхмарно. Шанси на виборах Президента залишаються, але все так непевно... У разі перемоги, знову ж таки виникнуть проблеми на парламентських виборах, оскільки виборець утомився від постійної війни двох гігантів.
Зміни до Конституції, здавалося б, проблеми “рішають”. Усе поділити на двох – і правити.
Але це в ідеалі... Насправді, навіть якщо коаліцію буде створено, то дуже не надовго. Поділити все красиво і безболісно навряд чи вдасться. Навіть посадові крісла, а не тільки – підприємства, ресурси, землю...
Особи, задіяні в переговорах, мовчать. А ті, хто щось коментує, навіть під дверима, де “високі сторони” домовляються між собою, не стояли.
Але сумнівів у тому, що напружені переговори про коаліцію ПР–БЮТ тривають, немає ні в кого...
Надія Пришляк
