Думка
Олександр Ткаченко, член фракції комуністів, у минулому почесний президент і хрещений батько Тендерної палати України, колишній Голова Верховної Ради, пошкодував журналістам сосисок з парламентського буфета. Він запропонував не пускати журналістів у буфет і скоротити кількість акредитованих у парламенті представників преси, відправивши їх у поле висвітлювати «життя».
І коли телеканал СТБ, спробував з`ясувати у екс-спікера: «Невже сирничка шкода?» – солідний, загалом, чоловік вихопив мікрофон і викинув його (відео дивитись тут ). Сумна і зовсім нереспектабельна історія.
Я думаю, що журналісти – це глибока психологічна травма для невдахи-кандидата в Президенти 1999 року. Давайте проникнемося і поміркуємо разом з ним.
Звичайно, не вина журналістів, що в 2000 році відбулася керована Медведчуком «оксамитова революція», під час якої шістдесятирічного спікера Ткаченка разом зі стільцем винесли із залу. Але саме вони, репортери, з неймовірною старанністю зняли цей момент: винесення депутатського тіла з жаданим спікерським кріслом.
Звичайно, не журналісти винні в тому, що він колись замислив і з воістину комуністичним розмахом реалізував проект під назвою «Тендерна палата України». Адже там же все схоплено було: жили б собі і горя не знали – фракції всіх кольорів і народностей, – заробляючи на держзакупівлях. Але ж пронюхали підлі писаки, роздули, все їм не так. Ходять по парламенту, вишукують. Ще й у буфеті парламентському їдять. Не можеш нормально шматок осетрини узяти – відразу ж помітять. Годинник пристойний не купиш: почнуть з`ясовувати, «Брегет» чи «Френк Мюллер».
Ви думаєте, я їм сирника пошкодував? Та ні ж! Просто хочеться часом посидіти з колегами, як люди, обговорити справи, бізнес, я маю на увазі новий законопроект. Не сто років же нам з Антошею Яценком по шинках ховатися! Не маленькі! Ні, вони – тут як тут. Я й запропонував скоротити цих кореспондентів трохи. А що, хай про поля пишуть, а не про депутатів. Про свиней, корівок, про чесних зернотрейдерів. Про шахтарів, врешті-решт! У нас там закон був, як це?... Престижність? Так, престижність шахтарської праці.
І потім, ви мене по-чоловічому зрозумійте. Підходить ця Ольга, ну з СТБ, блондинка, красуня, у мене серце завмирає, думаю, на ефір запросить. А що, я ще нічого, старий кінь борозни не псує. А вона тиче мені мікрофон і питає: «За що журналістів виганяєш?» Ну й не витримав. З ким не буває...
Марина Лаптєва
