Це диво сталося рівно рік тому, і його подробиці всесвітно відомі: 15 січня 2009 року пілот рейсу 1549 авіакомпанії US Airways, щойно вилетівши з нью-йоркського аеропорту ЛаГвардія і навіть не встигнувши ще взяти курс на Шарлот, що у Північній Кароліні, був змушений реагувати на безпрецедентну ситуацію – зграя вгодованих канадських гусей влетіла в обидва двигуни аеробусу А320. Хоча птахи зазвичай потрапляють в жерло авіаційних турбін, безпрецедентність саме в тому і полягала, що гуси в одну мить зупинили обидва двигуни.
Кожна секунда того короткого рейсу вже неодноразово відтворена: “My aircraft” («Мій літак»), - сказав Саллі Салленберг, який формально був на тому рейсі другим пілотом, і взяв керування на себе. В нього був значно більший нальот на аеробусах, аніж у його партнера, основного пілота Скайлза, який спеціалізувався на боїнгах і лише недавно пересів за штурвал аеробуса. Переконавшись, що лайнер не зможе ані повернутися в ЛаГвардію, ані дотягти до іншого найближчого летовища, Салленберг прийняв єдино правильне, як з`ясувалося, рішення– садити літак із 150 пасажирами та 5 членами екіпажу на річку Гудзон. “Brace for Impact” (приготуйтеся до удару) – лаконічне звернення Салленберга до пасажирів і команди стало вже хрестоматійним, і саме так називатиметься годлівудська стрічка про події 15.01.09.
Америка в ті дні переживала ейфорію від перемоги Обами, інаугурація якого мала відбутися через чотири дні. Подвиг Салленберга та його команди зробив його того ж вечора національним героєм, додавши ендорфінів у загальнонаціональний (хіба за винятком республіканців) коктейль щастя. Ще-президент Буш негайно зателефонував Салленбергу, а вже-президент Обама запросив його на свою інавгурацію та на вечерю до Білого Дому в родинному колі. Відтоді присутність героя-пілота на будь-якому заході (як-от відкриття суперфіналу національного чемпіонату з американського футболу) є честю для його організаторів і викликає всеамериканську увагу. Ім`я Саллі Салленберга стало для американців синонімом мужності, організованості, професіоналізму і порядності. Ставлення це зміцнилося ще більше, коли Салленберг, який є зареєстрованим республіканцем, відхилив пропозицію цієї партії балотуватися на довиборах в Палату представників Конгресу США.
Заходить Україна на посадку 17 січня чи, навпаки, злітає, однак українцям потрібно приготуватися до удару. Ми віримо і молимося за те, щоби в кабіні нашого лайнера, на борту якого нас 46 мільйонів і кілька десятків членів їхніх кандидатських екіпажів, опинився хтось досвідчений, розсудливий, мудрий і порядний. Хай там опиниться український Салленберг, який порятує Україну, яка вже крилом торкається свого широкого Гудзону.
Криза, корупція, брехня, порожні декларації, педофілія і прокурори з Баден-Баденів, маєтки з орендою чи без, безперервний дьоготь на воротах усіх і вся викупали нас у лайні та помиях. Одноманітна передвиборча кампанія, зведена на підмурку демагогії, популізму і використанні залишків бюджетних коштів, вже набила оскому, як і тригодинні ефіри на ТБ.
Курс на Межигір`я себе не виправдав, як і історії з доларами в аеропортах та бартерами для російських збройних сил, а подальший пошук скелетів у сімейних шафах та судових архівах навряд чи позначиться на рейтингах. На поштах, де пенсіонери, які за графіком мають отримати пенсію 15 січня, зустрічаються з однолітками, які не отримали її ще з 12-го, розгоряються дискусії, в яких попелом тане рейтинг одного кандидата. Маніфестантам, які пікетують управління Пенсійного Фонду по всій країні від імені іншого, платять нібито по 60 гривень за стояння на морозі.
Медсестри і вихователі дитячих садків шукають себе у списках тих, кому має бути підвищена зарплата, і не знаходять. Однак і фантастичний закон про соціальні стандарти регіонали будуть скасовувати першим, якщо таки прийдуть до влади.
Нафтогаз розплатився за грудневий газ своїми грішми, стверджують чиновники. Дефіцит бюджету в 2009 році склав до п`яти відсотків ВВП, а коли порахуємо краще, то буде й три, запевняє прем`єр. Це при тому, що до копійки Нафтогаз розрахувався за паливо, запустивши руку в золотовалютні резерви, а дефіцит бюджету, коли порахують незалежні експерти, перевищить 10 відсотків ВВП.
Ми втомилися від облуди, фарисейства і бруду. Однак, якщо українського Салленберга не виявиться в кабіні після 7 лютого, то невже його немає серед нас у салоні? Невже ми доторгувалися власною неповноцінністю до того, що не лишилося ані крихти світлого і доброго, що нас може об`єднати? Адже не однією лише пам`яттю про Голодомор об`єднується нація...
Де той начальник зміни, який на свій страх і ризик не пустить шахтарів у загазовану лаву і врятує від трагедії? Де той хірург, який у задусі жовто-блакитного пересувного госпіталя врятує десятки гаїтян? Де той «Гетьман Сагайдачний», який патрулюватиме сомалійське узбережжя і дасть прикурити корсарам?
А, може, і не потрібно такого героїзму? Можливо, наші Салленберги – кияни з Дарниці, які заприсяглися чатувати вирублений сквер на вулиці Малишка, щоби не пустити туди забудовника, який силами заробітчан із привокзальної площі вирубав дерева на свят-вечір?
Чи український Салленберг – це той мер невідомого містечка, в якому прибрано від снігу тротуари і розчищено шляхи, в якому не калічаться люди і в якому не списуються тисячі на техніку, що так і не виходила на дорогу? А, можливо, це начальник управління земельних ресурсів, який видає земельні акти без хабаря? Чи головний архітектор міста, який навіть під загрозою звільнення з посади не дає дозволу гвалтувати історичний центр міста? Чи лікар, який не вимагає грошей перед операцією, навіть достеменно знаючи, що пацієнт – приречений?
Вони десь є, ці українські Салленберги – тільки невідомо в якій партії і під яким номером в бюлетні.
У будь-якім разі, Україно, brace for impact.
Станіслав Голубенко
