Вислів „чума на обидва ваші доми” може добре підійти як реакція на розчарування політичними кандидатами на цих виборах. Але такі настрої є небезпечними для лідерів країн. Вибір є суттю влади, утриматись від нього – неважливо з яких причин – означає перекладати відповідальність на інших.
Але такою, здається, є позиція всього Заходу щодо другого туру президентських виборів в Україні. Оскільки Помаранчева революція 2004 року виявилася, здавалося б, безкінечною серією розчарувань, більшість західних лідерів діють так, ніби немає жодної різниці, переможе 7 лютого прем’єр-міністр Юлія Тимошенко чи її суперник Віктор Янукович.
Але вони помиляються, і не лише стосовно того, що означатимуть ці вибори для українського народу, який стоїчно витримав стільки випробувань, а й того, що вони означатимуть для безпеки й стабільності по всій Євразії. Адже Помаранчева революція продемонструвала одну річ: українська політика – це не політика маятника, який прогнозовано коливається між протидіючими силами, котрі дійшли згоди щодо фундаментальних правил демократії. Справді, зі слів Януковича цілком очевидно, що він не прийняв Помаранчевої революції, а це означає, що він не приймає основоположного принципу демократії, який полягає в тому, що на шляху до влади не можна шахраювати.
Про кримінальне минуле кандидата згадується часто. І про грабіжництво, і про зґвалтування. Але з незрозумілих причин у 1978 році радянські суди анулювали ці кримінальні справи – незадовго до того, як він вступив до Комуністичної партії.
У 2006 прозвучало про підробку документа щодо скасування попередніх вироків. Два ключових документи про скасування вироків за зґвалтування та грабіжництво також було підроблено. Крім того, було підроблено й підписи судді в цій справі.
Звичайно, Тимошенко – не свята. Вона зробила бізнесову кар’єру в безладі пострадянської газової промисловості. Але її опоненти, навіть коли контролювали весь апарат української судової системи, не змогли приліпити до неї жодного кримінального звинувачення.
Ще важливішим у біографії Тимошенко є її досвід роботи в уряді. Минулого вересня світ стояв на межі глобального фінансового спаду. Весь наступний рік уряд Тимошенко наполегливо боровся за збереження міжнародної стабільності, навіть якщо це означало потрапити під удар у своїй країні. Уже за декілька днів від початку кризи її уряд розпочав переговори з Міжнародним валютним фондом для отримання позики, щоб уберегти українську економіку від найгіршого. Вони уклали угоду з майже рекордною швидкістю, незважаючи на всі внутрішні політичні протести проти жорсткості її умов.
Хоча весь світ серйозно постраждав внаслідок кризи, Україна зазнала жорсткішого удару, ніж більшість країн, оскільки міжнародний попит на сталь, яка становила 42% експорту в першій половині 2008 року, різко обвалився. Поки криза набирала обертів, Україна, попри здорові державні фінанси та низький рівень іноземного боргу, була повністю відрізана від міжнародних фінансових ринків.
Рік потому в українській економіці починаються зміни на краще. Після жахливого спаду наприкінці 2008-го та початку 2009 року промислове виробництво в липні зросло на 5% порівняно з минулим місяцем. Наступного року Україна може повернутись до стабільного економічного зростання.
Важкими зусиллями уряду Тимошенко вдалось втримати під контролем дефіцит бюджету. Інфляція скоротилась удвічі – з 31% у травні 2008 року до приблизно 10% сьогодні. Дефіцит поточного балансу було майже усунуто, а банківська криза стримана. Українські резерви іноземної валюти становлять 26 мільярдів доларів, тобто приблизно чверть ВВП країни. Курс валюти відрегульовано, а зважаючи на міжнародну ситуацію, він є порівняно стабільним, що підтримує міжнародну конкурентоспроможність України.
Уряд Тимошенко також повністю порвав зі старим порядком у газовому бізнесі, тим самим збільшивши європейську енергетичну безпеку. Попри суттєвий внутрішній політичний ризик, Тимошенко уклала з Росією довгострокову угоду про транзит та поставки газу, яка є прозорою та орієнтованою на ринок. Крім того, уклала перспективну угоду з Європейським Союзом, Світовим банком, ЄБРР та Європейським інвестиційним банком щодо реформування українського газового сектора та газотранспортної системи. Янукович, чия кампанія фінансується основними бенефіціарами старої, корумпованої системи, скоріш за все скасує ці реформи, відновивши тим самим серйозні загрози для європейського енергетичного ринку.
Більше того, Тимошенко протистояла кризі в Україні попри величезну та безвідповідальну протидію її політичних опонентів, які часто паралізували парламент, коли уряд відмовлявся приймати популістські пропозиції, які б підірвали зусилля щодо фінансової стабілізації. Як не дивно, але Президент Віктор Ющенко регулярно ветував рішення, необхідні для стабілізації, включаючи кожний крок щодо приватизації.
За те, що тримала Україну на плаву останні 15 місяців, Тимошенко заслуговує подяки Заходу, а не скептицизму, свідками якого ми є сьогодні. Минуле Януковича, характерними для якого є насильство та нехтування демократичними нормами, занадто глибоко укорінилося, щоб допускати, що в разі його перемоги він коли-небудь дозволить знову кинути виклик його посаді...
Ніна Хрущова, онука Микити Хрущова, Москва
