Думка

Зазначаю, що останнім часом моя голова виявляється забитою різними схемами. Це переважно розрахунки, пов`язані з моїм скромним куточком проживання в столичному мікрорайоні Березняки, де я хочу продати свою двокімнатну квартиру. Після чого на виручені гроші збираюся купити «троячку» на тих таки Березняках. Плюс, звісно, доплата, плюс кредит. І замість того щоб займатися плануванням нового житла, мій мозок болісно  вибудовує день і ніч схеми якихось виплат, позичає гроші у рідні. Сіра речовина подумки продає мою машину, вкладає кошти  в нерухомість, щось мінусує, щось приплюсовує, дознемоги вивчає прайси.

Найстрашніше в цій ситуації – невизначеність. Абсолютно ясно, що ціни на житло в Києві, як і в інших великих містах, завищені, причому нереально. Наприклад, нещодавно Антимонопольний комітет України виявив, що вони завищені у кілька разів, а реальна собівартість квадратного метра становить близько 500 доларів. Ціни на київські квартири майже на третину вищі, ніж на аналогічний товар у Берліні та багатьох інших містах Європи. І тут я не буду зайвий раз розводитися про те, в скільки разів ми переплачуємо за запльовані під`їзди, постійні відключення гарячої води та іншу «красу» нашого житла. Краще давайте відразу скажемо, що вони незабаром помітно впадуть. Як нещодавно впали вони в Америці, в Іспанії і навіть в Москві, де спостерігалася подібна картина.

Відео дня

Уже нині столичні ріелтори виявилися розділені на прихильників зниження цін і тих, хто хоче стригти купони на їх підвищенні. Перші не бажають різких перепадів: збираючись працювати спокійно і цивілізовано, вони готові м`яко понизити вартість житла. Другі з останніх сил накручують їх. Вони подають людям інформацію мало не апокаліптичного характеру, мовляв, не розслабляйтеся, ціни зростатимуть ще п`ять-сім років. Виправдовуючи зростання цін, такі ріелтори наводять найфантастичніші аргументи. Нещодавно прочитав, що припинення зростання цін на житло та його оренду пов`язане з політичною кризою, а це, у свою чергу, призводить до того, що заробітчани уникають їхати до Києва. У статті радісно повідомляється, що криза невдовзі закінчиться, і це неодмінно потягне пожвавлення ринку, ну, і як наслідок - зростання цін на житло. Оренда теж подорожчає: заробітчани облишать сумніви і наринуть до Києва. 

Повна маячня, звісно. По-перше, хто сказав, що криза закінчиться, панове? Адже якщо вибори відбудуться восени, то вона до осені і триватиме. Та й те, що вона припиниться після них, ще не факт, принаймні минулі вибори не поставили крапку в політичній кризі, скоріше випадає говорити про багатокрапку. Та й не впливають подібні політичні процеси на ринок нерухомості. Твердити зворотнє також абсурдно, як казати, що робітники бояться їхати до столиці через мітинги і демонстрації. Еге ж, жити по п`ятеро в одній гостинці вони не бояться, а політичної кризи злякалися.

Схоже, такі казки ми почуємо ще неодноразово, попри їх повну безглуздість. Адже є ті, кому це вигідно, і мені це добре відомо, оскільки прийшов час сказати головне: я сам працюю в одній з ріелторських фірм. Мій дохід безпосередньо пов`язаний з цінами на житло, і тому у мене в голові так активно крутяться всі ці схеми – в розрахунки, пов`язані з купівлею «троячки» на Березняках, втручається все, що коїться на ринку нерухомості в цілому. Всю таємницю, пов`язану з цим процесом, я не маю права розкривати, повідомлю тільки, що як співробітнику агентства мені вигідне напруження цін, а як простому покупцеві і навіть продавцеві – ні.

І сьогодні прийшов момент вибору - з ким я: із спекулянтами чи з простими споживачами. Я вибираю друге, адже нас більше, і ми складаємо народ України (вже пробачте за пафос, вирвалося). Тому я б хотів звернутися до своїх колег-ріелторів: не дуритимем більше людей, скажімо їм правду – скільки реально коштує те, що ми продаємо набагато дорожче. І давайте всі разом м`яко знизимо ціни на житло, інакше ринок чекає крах, а це невигідно нам самим, якщо ми хочемо і працювати тут і далі. 

Ю.П.