Учора в Брюсселі відбулася презентація Газпромом проекту Південний потік. На сайті директорату з енергетики Єврокомісії розміщено виступ Єврокомісара з енергетики Етінгера, на якому я хочу зупинитися.
Пан Етінгер сказав, що Євросоюз підтримує Південний потік на рівні окремих країн. Це ввічлива формула, яка показує, що в цілому підтримки проекту з боку ЄС росіянам отримати не вдалося. У Етінгера у спічі є кілька важливих моментів. Євросоюз має свій пріоритетний проект – проект Південно-газового коридору, піонерним проектом якого є Набукко. І ЄС дає зрозуміти, що не підтримуватиме Південний потік так, як він підтримує Набукко. Європейська бюрократія не могла собі дозволити загубити Набукко, який внесено до пріоритетів ЄС, але винахідливо запропонувало росіянам своєрідне бачення Південного потоку. Так, європейці ввічливо зауважили, що не чинитимуть спротив реалізації Південного потоку. Але це нічого росіянами не дає. Бо чиновники з Єврокомісії завжди наголошують, що для ЄС важлива диверсифікація шляхів, джерел та контрпартнерів. Такою повною диверсифікацією шляхів, джерел та партнерських компаній є Набукко. А Південний потік - це диверсифікація лише шляхів. Єврокомісар Етінгер також чітко зазначив у своєму спічі, що вони хочуть мати справу із постачальниками газу з Центральної Азії та Каспійського регіону. А у випадку із Південним потоком вони знову матимуть справу із Газпромом. А це не відповідає їхньому бажанню диверсифіковувати партнерів.
Крім того, росіян у Брюсселі вчора запитали, звідки візьметься газ для Південного потоку. Європейці чітко розуміли, що це не буде газ, який видобули додатково, а буде перерозподілений газ з української ГТС, або середньоазійський газ чи газ з Каспійського регіону, тобто той, на який претендує проект Південного газового коридору. Крім того, Етінгер чітко запитав, що буде з транзитом через українську ГТС. Бо Брюссель збирається фінансувати модернізацію ГТС. Ще єврокомісар запитує, хто зможе ще скористатися Південним потоком, якщо він буде реалізований: лише монопольно Газпром чи й інші компанії? Звичайно, навряд чи росіянам сподобалося це запитання. Бо Газпром хоче, щоб в будь-яких трубопроводних проектах за ним зберігався контроль та право визначати, кого допускати, а кого не допускати.
Етінгер дав чітко зрозуміти: ЄС вважає, що потенційні користувачі повинні мати вільний доступ до тих потужностей, тобто Євросоюз фактично зробив крок, щоб трансформувати монополію Газпрому у загальноприйнятні для європейських партнерів правила вільного доступу до транспортних потужностей. А це змінює ідеологію проекту. І ще ЄС чітко дав зрозуміти, що хоче використовувати новозбудовану інфраструктуру у реверсному напрямку, якщо виникне необхідність. Мається на увазі не морська частина газопроводу, а ті ділянки, які будуть проходити через території країн Південно-Східної Європи та Балкан. Також було заявлено, що правила функціонування новоствореної газотранспортної системи повинні бути в компетенції незалежних регуляторів тих країн, через які проходить новостворений газопровід.
Такий перелік рекомендацій, на мій погляд, перекреслює бажання російської сторони отримати офіційний статус для проекту. Бо з самого початку ідеологія, яка вкладалась у обхідні газопроводи Росії, несумісна із правилами гри, які прийняті на європейському ринку. ЄС зробив своєрідний реверанс: вітаємо всі проекти, які приносять додатковий газовий ресурс, але правила гри визначаємо ми, європейські споживачі. Це означає, що ера домінування постачальника, експортера завершена. Правила гри визначає споживач.
Михайло Гончар
