Якось занадто спокійно останні два роки реагують українські проросійські партії і політична еліта півдня і сходу України на українсько-американські військові навчання «Сі Бриз». Наприклад, цьогорічні навчання вступили в заключну фазу, а жодної істерії навколо них не спостерігається. У свою чергу представники Партії регіонів, які в 2006 і 2009 роках вважали їх ледь не «армагедоном» для української державності, тепер заявляють, що «ні в кого немає сумніву в необхідності їх проведення».
Після того, як 12 травня 2011 р. Верховна Рада 269 голосами на прохання Віктора Януковича підтримала проект Закону України «Про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України в 20011 році для участі в багатонаціональних військових навчаннях», екс-міністр оборони депутат-регіонал Олександр Кузьмук заявив: «Україна 16 років проводить такі навчання. І ні в кого не визиває сумніву необхідність проведення таких навчань». Принципово змінилася позиція стосовно навчань і в соратника Кузьмука по партії – Михайла Чечетова, буквально декілька років тому він вважав, що спільні навчання з європейськими і американськими військовими - це намагання тодішнього президента Віктора Ющенка насильно «втягнути» Україну до НАТО. Але коли президентом став Янукович, Чечетов раптом переконався в тому, що вони не несуть абсолютно ніякої загрози для українського народу. «Ми вважаємо, що домоглися невходження України в НАТО. Але ми можемо співпрацювати у спільних навчаннях, боротися разом із тероризмом, це може дати плюси». – заявляє нині Михайло Васильович.
Цікаво, що військові навчання «Сі Бриз» широкому українському загалу стали відомими завдяки активній їх антипропаганді в 2006 р., здійснюваній представниками ряду проросійських партій в тому числі і ПР. Наразі саме ця урядова партія уже два роки поспіль виступає за доцільність проведення навчань на території України, незважаючи на те, що в недалекому 2006 р. за її активної підтримки у Феодосії був організований широкомасштабний мітинг, учасники якого заблокували міський порт і не дозволили вивантажити на берег з американських кораблів військову техніку і оснащення для участі у маневрах. Тоді про спільну «боротьбу з тероризмом» ніхто з регіоналів не думав, всі говорили лише про «територію без НАТО». Справа в тому, що політична сила перебувала в опозиції і намагалася не пропустити чудову нагоду виступити категоричним противником НАТОвських навчань на території України, до яких негативно відноситься значна частина населення півдня. Показуючи свою солідарність із пікетувальниками, нардепи від ПР навіть цілодобово чергували в наметах біля огорожі порту, аби завадити міліції розігнати демонстрантів. Біля трьох тижнів антинатовські баталії в Феодосії не сходили з екранів українського телебачення, а наприкінці року журнал «Кореспондент» назвав феодосійські події – «Протестом року».
Нині покійний Євген Кушнарьов 8 червня 2006 р. на прес-конференції в Феодосії заявив, що «явочним порядком НАТО з дозволу української влади планує вже цього року стаціонарно і надовго влаштуватися в Криму». Більше того він вважав, що форсоване втягування України в НАТО має на меті раз і назавжди відірвати Україну від Росії, але ПР зробить усе, щоб не дати відбутися цим задумам.
Протест у Феодосії завершився перемогою організаторів – навчання не відбулися. Однак, риторика регіоналів змінилася на протилежну, коли Янукович після дострокових парламентських виборів знову повернувся в крісло прем`єра. Тоді ПР без пафосних спічів підтримала ідею проведення навчань. Між тим напередодні президентської кампанії в 2009 році, коли Віктор Федорович позбувся посади глави уряду і на горизонті «замаячило» президентське крісло, його політична сила змінила свою любов до «Сі Бриз» на ненависть. Виявилося, як заявив тоді Олександр Єфремов: «Партія регіонів висловилася вже давно: ми категорично проти навчань НАТО на території України».
Черговий раз свою думку «регіонали» змінили відразу, як Віктор Федорович став президентом України в 2010 році, тоді провладні депутати знову заговорили про необхідність повернення до практики проведення навчань із американськими військовими. Депутат Леонід Кожара з парламентського комітету з іноземних справ напередодні навчань 2010 р. заявив: «Навчання «Сі Бриз» не протирічать нашій позиції відносно НАТО. Україна завжди традиційно брала участь в таких навчаннях. І ми надаємо свої полігони. Тому я думаю, що ми будемо голосувати за їх проведення в цьому році. Більше того, Росія також бере постійно участь в таких навчаннях».
Слова Кожара виявилися пророчими: Верховна Рада 18 травня 2010 року 394 голосами проголосувала за проведення навчань. Не зупинило Януковича і те, що рішення про проведення цих навчань прийняв ще Віктор Ющенко, а вся фракція ПР всіляко противилися навчанням в 2009 році і безпосередньо за її сприяння було заблоковано в ВР указ Ющенка про проведення «Сі Бриз-2009».
Причини таких метаморфоз із боку теперішньої влади, як на мене, пояснюються політичною і державницькою вигодою. В 2006 і 2009 роках ПР політично вигідно було зірвати ці навчання, адже вона була в опозиції і в країні якраз на піку була «істерія» з вступом України до НАТО. Регіонали вдало використали ці настрої для збільшення свого електорату на сході і півдні України, і їм тоді було байдуже, в якому стані українське військо і флот, також не переконливими для них були повідомлення військового командування, що в такий спосіб буде зірвано всі програми бойової підготовки в українській армії, що навчання для українських вояків дадуть можливість поліпшити критичну ситуацію з бойовою підготовкою.
Тепер українській владі - це вигідно з державницьких позиції, адже вона чудово розуміє, що спільні іноземні навчання йдуть на користь українському війську не тільки у «боротьбі з тероризмом», а окрім цього покращують світовий імідж українських військових, дають їм міжнародний досвід, інтегрують українську державу в світову спільноту, залишають надію на транш від МВФ, тощо.
Однак для мене лишається відкритим одне питання: чи може така непослідовна у своїх вчинках влада навести лад в Україні? Адже завтра, не дай Бог, їй може здатися, що незалежність України є невигідною для неї. І що тоді?...
На завершення хотів би навести вислів видатного вченого і мислителя Алі Апшероні: «Найкраща політика – бути чесним зі своїм народом, адже правда, що проступає скрізь туман століть, в кінці кінців викриє всіх, прикрашених фальшивою позолотою, зводячи нанівець величезні зусилля, затрачені ними на обман людей за життя».
У даному випадку правда проступила, навіть не через століття, а всього лише через рік.
Володимир Гінда, історик
