Якось так виходить в український політиці, що всі найпотрібніші для президента ключові рішення приймаються абсолютно без його участі. Він лише спостерігає за висвітленням цих спонтанних процесів у ЗМІ (зокрема, по незалежному від голови СБУ телеканалу «Інтер»). І, мабуть, тихо радіє. Як же ж воно все так вдало складається.
Судіть самі: абсолютно незалежний Конституційний суд, порогу якого ніколи не переступав Янукович, повертає йому широчезні Кучмині повноваження. КС порушує при цьому Конституцію? Але ж Конституційному суду видніше, він єдиний у нас має право визначати конституційність тих чи інших юридичних актів. Тому і відновлює «стару-нову» Конституцію одним простеньким голосуванням.
Принаймні, якщо й мало місце порушення Конституції, президент тут ні при чому. Хіба хтось тиснув на Конституційний суд? Як полюбляв казати екс-міністр внутрішніх справ Могильов, «такої заяви до прокуратури не надходило».
Головний політичний опонент Януковича Юлія Тимошенко надзвичайно зручним для президента чином опинилася в тюрмі, а шанси на її участь у парламентських виборах практично обнулилися.
І знову це «політичне чудо» відбулося саме собою, без якогось втручання президента. Незалежна прокуратура порушила кримінальну справу, ще незалежніший суддя Кирєєв взяв Тимошенко під варту і виніс обвинувальний вирок – 7 років ув’язнення. Подумаєш, корисливого умислу у неї не було! Так і у Кирєєва не було. Мабуть.
Неймовірно самостійна парламентська більшість відмовляється декриміналізувати статтю Кримінального кодексу 1927 року «народження». Чечетов заглядає у «табличку» і демократично махає правою рукою, як хоче. Так само демократично голосують за себе й ще десятьох хлопців його колеги з фракції ПР. І Банкова не втручається у діяльність законодавчої гілки влади, тому що не має на те ніякого права. А «табличку» Чечетов малює сам, хобі в нього таке.
Приблизно так розповідав Віктор Федорович днями у Вроцлаві про перипетії автономних українських політичних процесів президентам Німеччини та Польщі. І що, змогли ті європейські пани щось сказати Януковичу, довести, що він має якесь відношення до «справи Тимошенко»? Та ні, він їм, як два пальці об асфальт, довів, що на прокуратуру та суд тиснути не може. І не буде. Демократія у нас в Україні. Ферштеєн?
Ніц не могли відповісти. Так, бурмотіли щось під ніс про «матку боску Ченстоховську» і «доннер-веттер, шайссе тобі, а не асоціацію». Ну, така в них низька європейська культура.
А що в Апеляційному суді Києва справа Тимошенко потрапила до трьох молодичок, які працюють там лише по півроку, а «родом» всі троє із «славнозвісного» Шевченківського районного суду міста Києва, то хіба мало в житті буває дивних збігів? Президент же тут точно ні при чому. Він суддів на справи не призначає. Він і про них зі ЗМІ дізнається.
А хто розробив «драконівський» закон про вибори народних депутатів, який відкривав неосяжний простір для масових фальсифікацій? Так то все депутати ВР, Єфремов «енд компані», перестаралися.
Робоча група, створена президентом, якраз підготувала цілком пристойний проект і відіслала його до Венеціанської комісії. А працівниця АП пані Ставнійчук гостро критикувала закон авторства парламентської більшості. Так що руки в президента чисті...
Авторові пригадується система аргументів захисту колишнього президента США Білла Клінтона у так званій «справі Моніки Левінськи». Мовляв, Клінтон стажистку Білого Дому не …, кхм, ну, сам з нею сексом не займався.
Моніка сама приходила до Овального кабінету, сама притуляла Білла до столу п’ятою точкою, сама розстібала зіпер і сама…, скажімо, обслуговувала президента.
І жодного разу не зціпила зуби…
Микола Писарчук
