У жовтні, відразу після оголошення про намір знову висуватися в президенти Росії, Володимир Путін написав статтю для газети «Известия» під назвою «Новий інтеграційний проект для Євразії - майбутнє, яке народжується сьогодні». Текст на 9 сторінок був покликаний прояснити місію повернення ВВП в президентське крісло. Парадигма будівництва нової євразійської держави за Путіним проста: після краху Радянського Союзу нерозумно намагатися відтворювати старе, необхідно, скориставшись наявними каркасом СНД, починати на нових принципах будувати добровільне економічне співтовариство рівноправних держав за моделлю Європейського Союзу. У цьому об`єднанні може бути кілька держав, пов`язаних єдиними економічними, митними та оборонними форматами взаємодії, головна мета яких - створення нового співтовариства суверенних держав на просторах Євразії - Євразійського союзу.
У статті пропонувалося творчо переробити досвід ЄС і створити свій власний удосконалений аналог. Нинішній владі Україна було сказано буквально таке: «Деякі наші сусіди пояснюють небажання брати участь у просунутих інтеграційних проектах на пострадянському просторі тим, що це нібито суперечить їх європейському вибору. Вважаю, що це помилкова розвилка. Ми не збираємося ні від кого відгороджуватися і комусь протистояти. Євразійський союз буде будуватися на універсальних інтеграційних принципах як невід`ємна частина Великої Європи, об`єднаної єдиними цінностями свободи, демократії та ринкових законів». З останнім твердженням деякі можуть посперечатися, але це ж не в Росії за свої відомі «2 проценти» сидить екс-прем`єр і один з лідерів путінської опозиції Михайло Касьянов. А міг би ...
У Києві давно тривають суперечки про формат участі України в Митному союзі. Ще з часів створення Єдиного економічного простору у 2003 році за участю України основні політичні сили країни взяли на озброєння цю тему і з`їздили її вздовж і впоперек.
Однак головними противниками інтеграції України в об`єднані економічні співтовариства з Росією на пострадянському просторі виступають зовсім не українські націоналісти, а ... російські й українські олігархи. Саме їхні інтереси можуть постраждати від зникнення кордонів між Україною та Росією. По-перше, це найбільші російські енергетичні компанії - Газпром, ТНК-ВР і «Лукойл». Газовий монополіст від вступу України до Митного союзу втратить до $ 4,5 млрд. щорічно за рахунок автоматичного приведення у відповідність ціни на газ для України з внутрішніми цінами. До речі, до недавнього часу лише у підприємств хімічної індустрії, не чужих пану Фірташу, існували домовленості з Газпромом про прямі поставки газу за цінами, максимально наближеним до внутрішньоросійських. Російські нафтовики, крім скасування експортних мит на $ 3 млрд., у Митному союзі ризикують втратити більше третини додаткового доходу - адже різниця в ціні на бензин в Росії і Україні відрізняється більше, ніж у півтора рази.
У кожного українського олігарха є партнерські відносини, як мінімум, з одним з російських колег - саме на підставі цього оточення Януковича переконувало Президента в тому, що «як би не було офіційно все погано, все одно у нас все схоплено». У підсумку, виявилося, що нічого не схоплено - і вже з групою Дмитра Фірташа і міністром енергетики Юрієм Бойком у Москві відмовляються вести переговори щодо газу. Це при тому, що той же Ахметов («Метінвест») - давній партнер Романа Абрамовича («Євраз-груп») у металургії. Купівля ІСД (Індустріального союзу Донбасу) була прокредитована «Промінвестбанком», у якому змінився власник і якого експерти пов`язують з російським Зовнішекономбанком.
Російські бізнесмени в оточенні Віктора Януковича створюють ілюзію надійних відносин з Росією «в будь-якому випадку», але це міф - тому що жодні шкурні інтереси не можуть замінити державних. І Путін це краще за всіх розуміє, пропонуючи українському уряду, всупереч приватним інтересам окремих груп російського бізнесу, зацікавлених у збереженні офшорного статус-кво країни, увійти до Митного союзу. Тим самим ставлячи імперську геополітику вище бізнес-інтересів рівнонаближеності олігархів. Як би не було це важко уявити Януковичу, йому доведеться почати грати за чужими правилами - адже платити по $ 456 за газ в наступному кварталі нічим (справді, не піднімати ж ціни для населення в передвиборний рік?). А лімітований газ для Фірташа за внутрішніми цінами вже закінчився.
Олег Бондаренко, РФ, директор Російсько-українського інформаційного центру
