Думка
Італійський уряд полегшено зітхнув: учора тамтешній Сенат пізно ввечері таки проголосував за бюджет. Інтрига була тривалою, а одним з основних каменів спотикання була стаття 91 законопроекту, якою кабінет Романо Проді хоче запровадити стелю зарплати для менеджерів державних підприємств - не більше 270 тисяч євро на рік. Мета - посилення фіскальної дисципліни, якою Італія традиційно не може похвалитися. Сенатори ж сумнівалися, їх сумніви підхопила опозиція, голосування за бюджет перетворилося на вотум довіри-недовіри урядові.
У Туреччині до складу бюджету включено фінансові звіти та плани всіх державних підприємств. Можливо, таке чтиво і не до снаги анатолійському селянинові, однак інвестори вітають такий комплексний погляд на економіку. Результат - капіталізація фондового ринку Туреччини в кільканадцять разів перевищує капіталізацію його українського візаві, як і обсяг прямих іноземних інвестицій.
В Україні державні підпримства - чи не найпотаємніший Орден, в таємниці якого посвячено найвідданіших тамплієрів. "Сісти" на фінансові потоки Нафтогазу, Енергоатому, Укрзалізниці чи морських портів - це вам не Міністерством праці і соціальної політики керувати. Фінансові звіти державних монополій та монопольок є здебільшого конфіденційними, і до того ж не освяченими (за поодинокими винятками) висновками незалежних аудиторів із "Великої Четвірки" (KPMG, Deloitte & Touche, Price waterhouse, Ernst & Young - Модератор). Навіть на сайті РосУкрЕнерго його баланс за 2006 рік підтверджено одним із цього квартету. А без їх візи баланс держпідприємств - казка про солом’яного бичка. Громадський же "контроль" за державними монстрами обмежується журналістськими оповідями про "Мерседеси" та чартерні перельоти.
Новий уряд України (якщо він буде, в чому все більше сумнівів) може знову піддатися спокусі вичавити із держпідпримств мільярди дивідентів і відрахувань з прибутку, як це трапилося 2005-го. Це недалекоглядно і короткозоро. Бюджет-2008 став би значно системнішим, якби до нього - і в подальші бюджети - була включена, хай навіть окремим томом, всі звітність держпідприємств.
А вітчизняний аналог 91-ї статті італійської Finanziaria (закону про бюджет), якби він навіть і був би включений до бюджету, в Україні навряд чи спрацював би. Українці можуть навчити мафію, не те що добропорядних керівників італійських держпідприємств, як стелю перетворювати на підлогу.
Ігор Шпак, м.Київ
