(в редакції 30.12.2009)
Цей Закон регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються.
Витяг із ЗУ “Про безпечність та якість харчових продуктів”. Повну версію читати тут.
Стаття 3. Державне забезпечення безпечності та якості харчових продуктів
Держава забезпечує безпечність та якість харчових продуктів з метою захисту життя і здоров`я населення від шкідливих факторів, які можуть бути присутніми у харчових продуктах, шляхом:
встановлення обов`язкових параметрів безпечності для харчових продуктів;
встановлення мінімальних специфікацій якості харчових продуктів у технічних регламентах;
встановлення санітарних заходів і ветеринарно-санітарних вимог для потужностей (об`єктів) та осіб, які зайняті у процесі виробництва, продажу (постачання), зберігання (експонування) харчових продуктів;
забезпечення безпечності нових харчових продуктів для споживання людьми до початку їх обігу в Україні;
встановлення стандартів для харчових продуктів з метою їх ідентифікації;
забезпечення наявності у харчових продуктах для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктах і дієтичних добавках заявлених особливих характеристик та їх безпечності для споживання людьми, зокрема особами, які мають особливі дієтичні потреби;
інформування та підвищення обізнаності виробників, продавців (постачальників) і споживачів стосовно безпечності харчових продуктів та належної виробничої практики;
встановлення вимог щодо знань та умінь відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників);
встановлення вимог щодо стану здоров`я відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників);
участі у роботі відповідних міжнародних організацій, які встановлюють санітарні заходи та стандарти харчових продуктів на регіональному і світовому рівнях;
здійснення державного контролю на потужностях (об`єктах), де виробляються та переробляються продукти, що становлять значний ризик для здоров`я і життя людей;
здійснення державного нагляду з метою перевірки виконання виробниками та продавцями (постачальниками) об`єктів санітарних заходів вимог цього Закону;
виявлення порушень цього Закону та здійснення необхідних заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які не виконують положення цього Закону.
Стаття 12. Принципи та порядок здійснення державного контролю та державного нагляду
1. Методи, які використовуються при здійсненні державного контролю та державного нагляду за харчовими продуктами та іншими об`єктами санітарних заходів, повинні відповідати поставленим цілям. Державний контроль здійснюється постійно та вибірково (вибірковий контроль) і може бути розширеним або стандартним.
2. Державний нагляд за об`єктами санітарних заходів здійснюється без попереднього повідомлення, регулярно, згідно із складеними програмами інспектування, що визначають періодичність проведення інспекцій та порядок здійснення державного нагляду за відповідністю об`єктів санітарних заходів вимогам, що встановлені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
3. Періодичність проведення державного нагляду будь-якої конкретної потужності (об`єкта), на яку поширюються положення цього Закону, або будь-яких об`єктів санітарних заходів, включаючи такий, що здійснюється в рамках програм вибіркового контролю харчових продуктів, повинна відображати:
1) визначені ризики, пов`язані з об`єктом санітарних заходів або потужностями (об`єктами), а також з технологією виробництва та/або переробки;
2) результати попереднього державного нагляду;
3) надійність процедур контролю, які застосовуються оператором потужностей (об`єкта) для забезпечення дотримання відповідних санітарних заходів та технічних регламентів;
4) існуючу підозру про невиконання оператором потужностей (об`єкта) вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.
4. Якщо при проведенні державного нагляду, за професійною оцінкою санітарного інспектора, існує підозра, що харчовий продукт або інший об`єкт санітарних заходів, підконтрольний санітарній службі, є небезпечним, непридатним для споживання або неправильно маркованим, або якщо, за професійною оцінкою ветеринарного інспектора, існує підозра, що харчовий продукт, підконтрольний ветеринарній службі, є небезпечним або непридатним до споживання, санітарний інспектор або ветеринарний інспектор (далі - відповідний інспектор) відбирає зразки об`єкта без надання компенсації власнику та видає припис про тимчасову заборону обігу такого харчового продукту або іншого об`єкта санітарних заходів, про що інформує відповідного головного державного санітарного лікаря або відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини чи їх заступників.
5. Зразки об`єктів санітарних заходів, відібрані у зв`язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності чи непридатності до споживання, повинні негайно направлятися до уповноваженої лабораторії на дослідження. Уповноважена лабораторія після проведення досліджень негайно повинна надати звіт про результати дослідження відповідному головному державному санітарному лікарю або відповідному головному державному інспектору ветеринарної медицини чи їх заступникам для прийняття рішення щодо подальшого поводження із зазначеним об`єктом санітарних заходів.
6. Після отримання результатів лабораторного дослідження зразків відповідний головний державний санітарний лікар або головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники приймають рішення щодо дій, яких необхідно вжити відповідно до частин сьомої та восьмої цієї статті.
7. Якщо на підставі лабораторних досліджень харчового продукту або іншого об`єкта санітарних заходів виявляється порушення положень цього Закону, відповідний головний державний санітарний лікар або головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники повинні вжити таких заходів:
1) у разі неправильного маркування - видати постанову про виправлення етикетування або іншим чином виправлення неправильного маркування;
2) у разі непридатності до споживання:
а) якщо харчовий продукт залишається безпечним для споживання людиною або інший об`єкт санітарних заходів можна зробити придатним для використання у виробництві харчових продуктів або для іншого використання - видати постанову про його обробку, переробку або утилізацію (зміну призначеного використання);
б) якщо харчовий продукт є небезпечним для споживання людиною, але безпечним для іншого використання - видати постанову про вилучення з обігу та заборону використання за призначенням.
8. Якщо лабораторне дослідження підтверджує, що об`єкт санітарних заходів є небезпечним для споживання людиною та для іншого використання, відповідний головний державний санітарний лікар, головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники видають постанову про вилучення цього об`єкта з використання або обігу та зобов`язує власника цього об`єкта знищити цей об`єкт під наглядом відповідного інспектора.
9. Рішення щодо подальшого поводження з об`єктом санітарних заходів, зразки якого були відібрані у зв`язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності або непридатності до споживання, повинно бути доведено до відома виробника та/або продавця (постачальника) протягом одного робочого дня після отримання звіту лабораторії, зазначеного у частині п`ятій цієї статті.
10. Рішення відповідного головного державного санітарного лікаря або відповідного державного інспектора ветеринарної медицини щодо поводження з харчовими продуктами або іншими об`єктами санітарних заходів може бути оскаржено вищестоящій посадовій особі або до суду.
11. Збитки, завдані оператору потужностей (об`єкта) у зв`язку з неправомірною забороною обігу об`єкта санітарних заходів, зупиненням або припиненням виробничого процесу або застосуванням до цієї особи інших адміністративно-господарських санкцій, передбачених цією статтею, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому Господарським кодексом ( 436-15 ) та іншими законами України.
Стаття 15. Належний рівень захисту здоров`я людей
1. Головний державний санітарний лікар України за рекомендацією Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус визначає належний рівень захисту здоров`я людини від ризиків, пов`язаних з харчовими продуктами.
2. Належний рівень захисту здоров`я людини визначається на підставі такого:
1) загального стану здоров`я населення та ризиків, які є властивими для середовища життєдіяльності людини;
2) стандартів, інструкцій та рекомендацій відповідних міжнародних організацій;
3) мінімізації негативного впливу на міжнародну та внутрішню торгівлю при застосуванні санітарних заходів.
Стаття 19. Права виробників та продавців (постачальників) Особи, які відповідно до цього Закону займаються виробництвом та обігом харчових продуктів, мають право:
1) одержувати в установленому порядку необхідну, доступну та достовірну інформацію від відповідних органів виконавчої влади про результати державного контролю та державного нагляду за виробництвом та обігом їх харчових продуктів;
2) одержувати від постачальників сільськогосподарської продукції, харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів та матеріалів для виробництва (переробки) харчових продуктів декларацію виробника, зазначену у статті 21 цього Закону;
3) вимагати зберігання конфіденційності будь-якої інформації та нерозголошення конфіденційної інформації, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством;
4) оскаржувати результати лабораторних досліджень, якщо ці результати відрізняються від результатів, отриманих виробником з використанням таких самих або ідентичних методів аналізу, та проводити арбітражні дослідження в уповноваженій та акредитованій арбітражній лабораторії;
5) оскаржувати будь-які рішення відповідних інспекторів, що стосуються їх господарської діяльності, відповідно до законодавства;
6) звертатися за захистом своїх прав до суду;
7) вимагати відшкодування збитків, заподіяних внаслідок постачання їм непридатних до споживання, неправильно маркованих або небезпечних об`єктів санітарних заходів, за умови їх використання та зберігання відповідно до інструкцій, наданих їх постачальником;
8) бути звільненим від відшкодування збитків, пов`язаних із непридатністю до споживання або небезпечністю харчового продукту, завданих внаслідок порушення іншими особами, в тому числі споживачами, відповідних санітарних заходів.
Стаття 20. Обов`язки виробників та продавців (постачальників)
1. Особам, які займаються діяльністю з виробництва або введення в обіг харчових продуктів, забороняється виробляти та/або вводити в обіг небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані харчові продукти.
2. Введення в обіг об`єктів санітарних заходів виробником та/або продавцем (постачальником) слід розуміти як декларацію про безпечність цього об`єкта та його відповідність вимогам цього Закону та іншим обов`язковим вимогам, встановленим відповідними технічними регламентами.
3. За 30 днів до першого введення в обіг в Україні об`єктів санітарних заходів, за винятком харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, виробник або продавець (постачальник), який вперше вводить ці об`єкти в обіг, зобов`язаний надати повідомлення про це та декларацію виробника Головному державному санітарному лікарю України.
4. За 30 днів до першого введення в обіг в Україні харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, виробник або продавець (постачальник), який вперше вводить ці харчові продукти в обіг, зобов`язаний надати повідомлення про це та декларацію виробника Головному державному ветеринарному інспектору України.
5. Головний державний санітарний лікар України та Головний державний інспектор ветеринарної медицини України затверджують форму та порядок надання повідомлення, зазначеного у частинах третій і четвертій цієї статті.
6. Особи, які займаються виробництвом або введенням в обіг харчових продуктів, повинні:
1) виконувати вимоги цього Закону;
2) застосовувати санітарні заходи та належну практику виробництва, системи HACCP та/або інші системи забезпечення безпечності та якості під час виробництва та обігу харчових продуктів;
3) забезпечувати використання у харчових продуктах дозволених інгредієнтів, які використовуються у дозволених межах, є безпечними та належної якості;
4) забезпечувати наявність достатньої та надійної інформації щодо поживної цінності, складу, належних умов зберігання, застережень та приготування харчових продуктів;
5) надавати декларацію виробника згідно із статтею 21 цього Закону;
6) забезпечувати належні умови зберігання та/або експонування харчових продуктів;
7) запобігати продажу небезпечних, непридатних до споживання та неправильно маркованих харчових продуктів;
8) добровільно вилучати харчові продукти, які вони виробили або вводять у обіг, у разі виявлення факту, що такі харчові продукти небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані;
9) виправляти недоліки харчових продуктів, які вироблені або знаходяться в обігу та не відповідають вимогам цього Закону;
10) забезпечувати безперешкодний доступ відповідного інспектора, який здійснює державний контроль або державний нагляд, до потужностей (об`єктів) з виробництва або обігу харчових продуктів протягом звичайного часу роботи та дозволяти відбір зразків об`єктів санітарних заходів, а також інших матеріалів і речовин на зазначених потужностях (об`єктах), та надавати за вимогою відповідного інспектора документи, необхідні для цієї мети;
11) компенсувати відповідно до закону шкоду, заподіяну споживачам внаслідок споживання непридатних до споживання або неправильно маркованих харчових продуктів та споживання харчових продуктів, які були визнані небезпечними, за умови їх зберігання, приготування та/або споживання згідно з інструкціями, наданими виробником та/або продавцем;
12) вести облік придбання, з посиланням на відповідну декларацію виробника, та використання харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів та допоміжних матеріалів для переробки, що застосовуються для виробництва або обігу харчових продуктів, протягом трьох років для забезпечення відслідковування таких харчових продуктів. У разі серійного виробництва харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів та допоміжних матеріалів для переробки такий облік здійснюється за номером партії.
Стаття 27. Вимоги до виробництва харчових продуктів 1. Харчові продукти, вироблені в Україні, повинні бути безпечними, придатними до споживання, правильно маркованими та відповідати санітарним заходам і технічним регламентам.
2. Для забезпечення безпечності харчових продуктів, вироблених в Україні, забороняється:
1) використання харчових добавок, які не зареєстровані для використання в Україні;
2) використання ароматизаторів та допоміжних матеріалів для переробки, які не зареєстровані для використання в Україні;
3) використання дієтичних добавок, які не зареєстровані для використання в Україні;
4) використання допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обігу, які не дозволені для прямого контакту з харчовими продуктами;
5) використання допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обігу, які за своєю природою та складом можуть передавати забруднюючі речовини харчовим продуктам;
6) використання харчових продуктів як інгредієнтів для виробництва, включаючи сільськогосподарську продукцію, якщо вони містять небезпечні фактори на рівнях, що перевищують обов`язкові параметри безпечності.
3. Виробники, що здійснюють діяльність з виробництва харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, зобов`язані погодити технологію виробництва з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я.
4. Виробники, що здійснюють діяльність з виробництва харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, зобов`язані погодити технологію виробництва з центральним органом виконавчої влади у сфері аграрної політики.
Стаття 30. Реєстрація харчових добавок для харчових продуктів
1. Дозволяється використання харчових добавок у виробництві харчових продуктів та у харчових продуктах, що знаходяться в обігу, після їх реєстрації центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я.
2. Харчові добавки заносяться до відповідного реєстру за зверненням виробника та/або продавця (постачальника) або за рекомендацією Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус на підставі затверджених Головним державним санітарним лікарем України санітарно-епідеміологічних нормативів стосовно рівня включень таких харчових добавок у певних видах харчових продуктів та висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
3. У процесі реєстрації харчової добавки необхідно:
1) визначати харчові продукти, до яких ця добавка може додаватися, та умови, за яких вона може додаватися;
2) обмежувати харчову добавку до найнижчого рівня використання, який необхідний для досягнення бажаного ефекту;
3) враховувати будь-яке допустиме щоденне споживання або іншу еквівалентну оцінку обсягів споживання харчової добавки та її вірогідне щоденне споживання від усіх джерел, включаючи можливе щоденне споживання харчової добавки спеціальними групами споживачів.
4. Харчова добавка дозволяється до використання в Україні за умов, якщо:
1) існує обґрунтована технологічна необхідність у харчовій добавці і ця мета не може бути досягнута іншими технологічно доступними засобами;
2) харчова добавка не являє собою небезпеки для здоров`я споживача на рівні використання, на якому пропонується, що може бути встановлено на підставі доступних наукових доказів;
3) харчова добавка не вводить споживача в оману.
5. Будь-який виробник може звернутись із запитом на реєстрацію харчової добавки шляхом подання до центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров`я заяви про реєстрацію харчової добавки, що супроводжується відповідною документацією, яка свідчить про те, що харчова добавка відповідає положенням частин другої, третьої і четвертої цієї статті. Якщо харчова добавка дозволена до використання відповідними міжнародними організаціями, інформація, що це підтверджує, додається до заяви про реєстрацію. Рішення щодо реєстрації або відмови в реєстрації харчової добавки для виробництва харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які містять таку харчову добавку, повинне бути видане протягом 120 робочих днів після одержання повної заяви.
6. Будь-яка харчова добавка, стосовно реєстрації якої було подано запит і яка була дозволена до використання відповідними міжнародними організаціями, підлягає експрес-реєстрації. Експрес-реєстрація має включати огляд звіту відповідних міжнародних організацій, які обґрунтовують можливість використання харчової добавки. Цей огляд повинен враховувати обставини та умови, специфічні для населення України, а також технічні та економічні можливості визначення присутності та/або рівні використання харчових добавок у харчових продуктах відносно рівнів включень, що затверджені відповідними міжнародними організаціями. Згідно з процедурою експрес-реєстрації рішення щодо реєстрації або відмови в реєстрації харчової добавки для виробництва харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які містять таку харчову добавку, повинне бути видане протягом 30 робочих днів після одержання повної заяви.
7. Порядок реєстрації харчових добавок встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я.
8. Вартість робіт, пов`язаних з реєстрацією харчових добавок, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
