В Україні, незважаючи на законодавче забезпечення гендерної рівності, все ще існує дискримінація в оплаті праці чоловіків та жінок.
Як повідомили УНІАН в Інформаційному управлінні Апарату Верховної Ради України, про це йшлося у ВР під час круглого столу, організованому Комітетом з питань соціальної політики та праці спільно з проектом Європейського Союзу та Міжнародного бюро праці "Рівність жінок і чоловіків у світі праці".
Представник Міжнародного бюро праці Катерін ЛАНДЮІТ звернула увагу на те, що питання усунення нерівноправності в оплаті праці між чоловіками і жінками та забезпечення соціальної справедливості лежать в основі мандату Міжнародної організації праці (МОП).
За даними МОП, які навела К.ЛАНДЮІТ, в Україні зарплата жінок в середньому на 30% нижча від зарплати чоловіків. Чинне в Україні законодавство встановлює принцип рівної оплати для чоловіків і жінок за працю з однаковими навичками та в однакових робочих умовах. Проте, з точки зору Комітету експертів МОП, такий принцип є "більш обмежуючим, аніж принцип рівної оплати за визначенням Конвенції МОП №100" і "роботи, виконувані чоловіком і жінкою, можуть передбачати різну кваліфікацію та різні умови праці, але можуть бути рівноцінними роботами й, отже, винагородження за них мало б бути на однаковому рівні".
Інші учасники круглого столу відзначали, що в Україні запроваджені найважливіші законодавчі та інституційні засади для сприяння рівності жінок і чоловіків і розв`язання проблем ґендерної дискримінації. Значний прогрес, за словами промовців, досягнутий і у розробленні законодавства, зокрема, рівність прав гарантується Конституцією України. У 2005 році був прийнятий Закон "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", а у 2006 році - Державна програма з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року. Згодом були розроблені та знаходяться в процесі реалізації регіональні програми.
Водночас учасники круглого столу відзначали, що в Україні все ще продовжують діяти законодавчі положення, які звужують принципи, викладені у Конвенції №100 "Про рівну винагороду", зокрема, не визначають концепцію "роботи рівної цінності", що перешкоджає прогресу у подоланні дискримінації в оплаті праці жінок, яка ґрунтується на ґендерному принципі.
Однак учасники заходу наголосили на тому, що в Україні відсутні статистичні дані про участь чоловіків і жінок у різних роботах, родах занять і секторах економіки, наприклад, дані про зайнятість жінок на управлінських і керівних посадах (у приватному та державному секторах), що унеможливлює отримання інформації про ґендерний розрив в оплаті праці за цими категоріями.
У виступах наголошувалося на важливості тристороннього підходу до розв`язання проблем рівної оплати за рівноцінну працю та дискримінації у галузі праці та занять, у сприянні, розробленні та застосовуванні практичних підходів та методів об`єктивної оцінки видів робіт з огляду на ефективне застосування принципу рівної винагороди для жінок і чоловіків за роботу рівної цінності у держаному та приватному секторах.
За результатами обговорення учасники круглого столу ухвалили рекомендації Кабінету міністрів щодо забезпечення здійснення аналізу стану впровадження та дотримання положень Закону "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".
