Російський драматург, письменник і актор Євген Гришковець, який з 26 по 28 листопада 2010 року був на гастролях у Києві, поділився враженнями про поїздку в Україну і розповів, як шукав своє коріння в глухому українському селі.
26, 27 і 28 листопада Гришковець виступив у Києві, де отримав від українських шанувальників у подарунок вербу і живого метелика. Про це Гришковець розповів виданню Руська Правда.
Зокрема, артист поскаржився, що не встиг застати в Києві гарну погоду, "про яку так багато говорили".
"А вона дійсно була хорошою, мені навіть вчора подарували волохату запашну вербу, яка заплуталася в порах року", - зазначив драматург.
"А ще мені позавчора в Києві подарували коробочку, яка фактично нічого не важила, і я в гастрольній суєті навіть не відкрив подарунка. Відкрив тільки сьогодні вранці і виявив в коробочці живого метелика. Й інструкцію з його годівлі. Його потрібно годувати цукровим сиропом або спеціальним медом. Носився по готелю, шукав їжу для метеликів. Потім намагався його годувати. Навіть не знаю, чи поїв він чи ні. Тепер треба його віддати в надійні руки, оскільки до Дніпропетровська я його звичайно не повезу. А в інструкції написано, що при правильному догляді він може прожити десять днів. Акуратніше потрібно бути з такими подарунками ", - розповів Гришковець.
Він також поділився враженнями про Житомир - 24 листопада Гришковець вперше побував у цьому місті. Він зазначив, що йому завжди подобалося слово Житомир, оскільки в цій назві "звучить провінція в найкращому сенсі цього слова".
"Вистава у Житомирі пройшов чудово. А я в цьому сумнівався, коли їхав до Житомира. Все таки місто невелике, не більше трьохсот тисяч, а театр, навпаки, не маленький, понад вісімсот місць. Але театр був переповнений, атмосфера в залі склалася дуже тепла і відчувалося, що люди давно чекали. Про Житомир залишилися найприємніші і якісь затишні враження. Хоча місто не виблискує красою, про стародавню його історію в місті мало що нагадує, тече в ньому життя неспішне, але справжнє ", - вважає драматург .
Але найбільше запам`яталася Гришковцю поїздка в українське село Сиволож у Чернігівській області, звідки походять його рід і прізвище.
"Колись на початку двадцятого століття прадід мій Гришковець Василь Петрович, будучи ще зовсім юним, разом з батьками, братами і сестрами покинув це село і відправився на заробітки до Алтайської губернії, звідки вже один без родичів перебрався спочатку в Анжеро-Суджинськ, де працював на шахті і зустрів мою прабабусю Шарапову Таїсію Петрівну, а потім вони вже перебралися в Щегловськ, нині Кемерово ...", - розповів Гришковець виданню Руська Правда.
Він додав, що в Чернігівському архіві відомості про Гришковця, саме його предків, починаються з 1763 року. "Практично всі чоловіки в роду були козаками, багато служили в різних військових кампаніях...", - наголосив артист.
Щоб дістатися з Києва до Сиволожів друзі позичили йому Hummer.
Їхав з Сиволожів хмільний, розгублений, заплутався у відчуттях і переживаннях і впевнений, що неодмінно приїду ще і хочу приїхати з дітьми.
"Друзі мої також встигли попередити про мій приїзд сільське керівництво, так що від траси до села нас супроводжував сільський керівник (не можу зрозуміти, яка в нього посада). Без його супроводу ми навряд чи знайшли б Сиволож", - розповів Гришковець.
Він зазначив, що ця поїздка його дуже вразила.
"Село сумне, зовсім несхоже на заможні південно-українські села. Будинки, паркани, подвір`я - все швидше нагадує сибірські поселення .<...> Багато будинків якщо не залишені, то перебувають в якомусь зовсім вже жалюгідному стані. Живе в селі 721 людина, а в сільській школі 55 учнів, у тому числі й учні з сусіднього села. Але Гришковців у селі багато ", - ділиться враженнями Гришковець.
За його словами, люди в Сиволожах розмовляють "українською мовою, точніше суржиком, тому що граматика тієї мови, якою вони розмовляють швидше близька граматиці російської".
"Тобто я розумів Гришковців цілком вільно. Коли розмовляють правильною і нормативною українською мовою я розумію мало, а тут було зрозуміло, - розповів актор.
"Біля школи мене зустрічали діти з повітряними кульками та хлібом-сіллю, їх, мабуть, довго протримали на вулиці і вони були замерзлі і явно здивовані" хто це приїхав? ". Хоча, як з`ясувалося трохи пізніше, після того, як мої друзі повідомили сільському керівництву про мій візит, розмов у селі було досить багато і деякі, як мені сказали, подивилися в інтернеті що я за гусак ", - повідав Гришковець.
Всякі недоброзичливці й ідіоти говорять, що моє прізвище - єврейське. Я від своєї єврейської крові не відхрещуюся - у мене її чверть. Але я завжди знав, що в мене прізвище - українське
"Машина, на якій я приїхав, справила більше враження на селян, ніж я сам. Вони над нею посміювалися або якось стримано усміхалися, дивлячись як на дивину. Мене провезли по всьому селу, показали будинки і двори в яких живуть Гришковці. Їхав повз чоловік на возі, мені сказали: "Он теж Гришковець". Я вперше спілкувався з однаковим прізвищем ... і звичайно ж багато з них припадають мені далекими-далекими родичами ", - зазначив драматург.
Потім його запросили повечеряти. "Нагодували рясно. Пили відмінну самогонку. Їхав з Сиволожів хмільний, розгублений, заплутався у відчуттях і переживаннях і впевнений, що неодмінно приїду ще і хочу приїхати з дітьми. Не знаю чому. Час у Сиволожах зупинився десь між 1975 і 1985 роками, - поділився Євген Гришковець.
Раніше на презентації в Києві Гришковець наголосив, що його прізвище - українське, а не єврейське.
"Всякі недоброзичливці й ідіоти говорять, що моє прізвище - єврейське. Я від своєї єврейської крові не відхрещуюся - у мене її чверть. Але я завжди знав, що в мене прізвище - українське", - цитує артиста Gazeta.ua.
Нагадаємо, що раніше Гришковець прокоментував прийняття Європейським Союзом резолюції щодо України. Зокрема, він зазначив, що прийняття резолюції "напружило Росію".
