"КиївМюзікФест" завжди, і небезпідставно, міг гордитися своїми статистичними показниками. Цього року вони такі: за вісім днів фестивалю відбулися три десятки концертів, які охопили творчість 190 українських і зарубіжних композиторів, а також практично всі концертні зали й храми Києва. Упорядкувати таку величезну кількість музики – завдання не з легких. Проте питання форми, а тим більше цілісності, для "КиївМюзікФесту" ніколи не стояло на першому місці.
Оргкомітет, як правило, приймав пропозиції українських оркестрів, ансамблів і зарубіжних представництв, називаючи це взаємозбагаченням культур, широким освітленням культурного контексту й входженням України в світовий музичний процес.
Не міняючись по суті, "КиївМюзікФест" проте впродовж 18 років по-різному сприймався публікою: із захопленням новизни в перші роки, із засудженням за некоректність у складанні програм після десяти років. Зараз критика затихнула, і захід набув стійкого статусу головної осінньої музичної події.
Анонсуючи фестиваль, його художній керівник композитор Мирослав Скорик говорив, що більшість виконань будуть прем`єрними. Втім, головні з них схожі на підбиття творчих підсумків і пошук нового в старому. Так, програми відкриття і закриття були практично ретроспективними. Прозвучала Сюїта #3 Андрія Штогаренка, Концерт #1 Валентина Бібіка (партитуру по голосах, що збереглися, відновлював композитор Олександр Щетінський), Концерт #2 для оркестру Івана Карабіца, а також твори метрів, - Симфонія #10 Левка Колодуба, Концерт для альта з оркестром Геннадія Ляшенка, Сюїта #2 з балету "Катерина Білокур" Лесі Дичко, Симфонія поневірянь #4 Володимира Загорцева і Симфонія #4 Кармелли Цепколенко. У тому, що на закритті диригував Кирило Карабіц, син засновника "КиївМузікФесту" Івана Карабіца, також була своя історична логіка.
Ретроспективну лінію фестивалю закріпили два потужні ювілейні концерти, присвячених 70-літтю Валентина Сильвестрова і 65-літтю Євгенію Станковічу. Останній об`єднав в один вечір Національний симфонічний оркестр з іменитими лондонськими солістами, скрипалем Дмитром Ткаченком та альтистом Андрієм Війтовічем.
Покоряючись загальній тенденції, як київські, так і гастролюючі колективи не стали приносити в жертву новій музиці добре відпрацьовані твори. "Київські солісти" в обидва відділення філармонічного виступу включили партитури Кшиштофа Пендерецького, ужгородський хор Cantus і львівський камерний оркестр Leopolis представили "Бачення пророка Данила" Костянтина Регамея - західноєвропейського класика почтку ХХ століття. Навіть "музікфестівський" дебют молодого київського ансамблю Nostri temporis, заснованого в 2007 році композиторами Максимом Коломійцем та Олексієм Шмураком, був по-своєму про минуле - велику частину його виступу складала музика, що прозвучала літом на одеському фестивалі Music Marine Fest.
