Підпишіться на нас в Google
У східному Кентуккі живе близько 13 тисяч лосів – найбільше дике стадо на схід від Скелястих гір. Парадокс у тому, що тварини оселилися на землях, які змінила саме вугільна промисловість, пише Science Blog.
Колись лосі були звичайними мешканцями Аппалачів, однак до середини ХІХ століття їх практично повністю винищили. Останніх тварин у Кентуккі вбили приблизно в період Громадянської війни, а до кінця 1870-х років східний підвид лося остаточно зник.
Понад століття здавалося, що повернути цих тварин у регіон неможливо. Аппалачі знову вкрилися густими лісами та сільськогосподарськими угіддями, тоді як лосі потребують значно більш відкритих просторів із великою кількістю трави.
Ситуацію несподівано змінила вугільна промисловість.
Шахти створили те, чого бракувало лосям
Масштабний відкритий видобуток вугілля у східному Кентуккі буквально перекроїв ландшафт. Гірські вершини та хребти зрізали, а після завершення робіт компанії відповідно до законодавства мали рекультивувати території.
На величезних площах висаджували трави, які швидко укорінювалися і добре утримували ґрунт. Так замість лісів з'явилися сотні тисяч акрів відкритих луків і пасовищ.
Для екологів це стало несподіваною можливістю. Лось – велика травоїдна тварина, якій потрібні відкриті території для харчування, а навколишні молоді ліси могли забезпечити укриття.
У 1997 році Департамент рибного господарства та дикої природи Кентуккі провів дослідження, щоб з'ясувати, чи підходять ці території для відновлення популяції лосів. Висновок був позитивним.
Між 1997 і 2002 роками до штату перевезли 1541 лося. Тварин відловлювали в Канзасі, Аризоні, Нью-Мексико, Північній Дакоті, Орегоні та Юті, перевіряли на захворювання, а потім випускали у 16 округах південно-східного Кентуккі.
Загальна площа території відновлення перевищувала чотири мільйони акрів.
Стадо виросло до 13 тисяч тварин
Лосі надзвичайно добре пристосувалися до нового середовища. Вони отримали величезні площі для випасу, лісові масиви поруч забезпечували укриття, а природних хижаків, таких як вовки та гризлі, у регіоні вже давно не було.
Тварини почали активно розмножуватися. Початкова мета програми становила 10 тисяч лосів, але популяція перевищила цей показник. Нині стадо Кентуккі налічує близько 13 тисяч особин, що робить його найбільшим диким стадом лосів на схід від Скелястих гір.
Причому успіх виявився не лише екологічним.
Лосі почали приносити гроші бідним районам
Уже 2001 року в Кентуккі відкрили сезон полювання на лосів. Дозволи розігрують через лотерею, і вона стала надзвичайно популярною: на кілька сотень дозволів щороку надходять десятки тисяч заявок.
До регіону приїжджають мисливці з різних частин США. Вони витрачають гроші на проживання, харчування, послуги гідів та інші туристичні послуги.
У результаті стадо стало джерелом мільйонів доларів для колишніх вугільних районів, економіка яких занепала разом із шахтами.
Кентуккі також перетворився на своєрідний центр розселення лосів. Тварин із місцевого стада використовують для програм відновлення популяцій в інших штатах, зокрема Вісконсині, Вірджинії та Міссурі.
Але це не означає, що шахти "врятували" природу
Попри вражаючий результат, екологи застерігають від надто романтичного трактування цієї історії. Рекультивовані шахти не стали природними екосистемами, які існували тут до видобутку вугілля. Часто це ущільнений ґрунт, щебінь та висаджені трави, які не здатні відтворити колишні листяні ліси.
Лосі процвітають не тому, що видобуток вугілля "оздоровив" Аппалачі. Навпаки, промисловість радикально змінила ландшафт і випадково створила величезні відкриті території, які виявилися ідеальними для великої травоїдної тварини.
Тепер ці луки доводиться підтримувати. Якщо їх залишити без догляду, вони поступово заростатимуть деревами, і придатного для лосів відкритого простору стане менше. Тому природоохоронці та землевласники використовують косіння, контрольовані випали та інші методи управління територіями.
