Американський консультант із психічного здоров'я Леон Гарбер пояснив, що таке перфекціонізм і чому деякі люди так сильно стурбовані тим, щоб бути хорошими, пише psychologytoday.com.
"Перфекціоністи відчувають сильний страх бути знехтуваними, вважаючи, що добро завжди приносить нагороди, а зло неминуче карається швидким покаранням. Як і у всіх нас, моральні уявлення у них закладаються рано; але в їхніх випадках мораль абсолютна і жорстка, яка передбачає справедливий і передбачуваний світ, який водночас лякає і видається безпечним. У цьому світі для виживання потрібно лише добро, і це, можливо, найважче завдання, яке може виконати будь-яка людина", - зазначив фахівець.
За його словами, маючи схильність до чорно-білого мислення, перфекціоністи борються з надмірним самобичуванням, вважаючи, що несуть повну відповідальність за те, як люди до них ставляться. Ця тенденція бере свій початок у дитинстві. Наприклад, діти, які залишилися без належного піклування батьків, намагаючись розібратися у своєму скрутному становищі, приходять до висновку, що вони, мабуть, були поганими, інакше їх би любили. І багато таким чином покинутих дітей просто не здатні одразу зрозуміти те, що вони не змушували своїх батьків робити що-небудь.
"Діти схильні бачити світ у діадах - стосунках, що складаються з двох людей. У цій бульбашці легко повірити, що, якщо хтось заподіяв мені біль, значить, я на це заслужив. Провину покладають у моралістичній і спрощеній манері, водночас життєві обставини і міжособистісні моделі заподіювача шкоди не можуть бути враховані", - пояснив Гарбер.
Експерт додав, що, дорослішаючи, такі діти можуть часто порівнювати свої стосунки зі стосунками інших, зміцнюючи водночас свій сором і дедалі глибше застрягаючи в спробах позбутися його: "Що вони могли зробити не так? Чому вони були такими поганими і чому їм постійно не вдавалося бути хорошими? Тому вони задовольняються тим, що їх люблять, борються за залишки прихильності, невпинно прагнучи до досконалості або до того, що вони вважають повагою".
Фахівець пояснив, що, боячись бути знехтуваними, такі люди часто не можуть встановити межі та висловити свої бажання: "Вони вірять, що приносити задоволення - це найвища ознака того, що вас люблять. Якщо вони робитимуть це достатньо, то вони заслужать повагу. На їхню помилкову думку, ці два поняття - любов і повага - переплітаються".
Психоаналітик Ненсі МакВільямс описує моральних мазохістів як "інтроєктивно організованих людей, які організували свою самооцінку навколо своєї здатності терпіти біль і жертвувати". І роблять вони це заради обожнювання.
"Отже, перфекціоністська заклопотаність добром передбачає одержимість соціальними судженнями. Мораль тут залежить виключно від іншої людини. І вона сприймається лише як механізм виживання, який використовується для забезпечення безпеки перфекціоніста", - йдеться в публікації.
Фахівці радять перфекціоністам прийняти той факт, що їх можуть не любити: "Парадокс полягає в наступному: тільки коли ви дозволите собі бути неприємним, ви відкриєте двері до поваги".
Нагадаємо, раніше УНІАН писав про те, що найщасливіші люди виключають ці 4 шкідливі звички, за словами психолога.
