Будь-які обмеження під час введення ринку землі зменшують кількість покупців і занижують ціну на землю.

Про це УНІАН повідомив генеральний директор Інституту кон'юнктури аграрного ринку (Росія) Дмитро РИЛЬКО, коментуючи наміри влади дозволити в Україні продаж земель.

Нагадаємо, Верховна Рада України планує найближчим часом розглянути в другому читанні проект закону "Про ринок земель". Документ передбачає жорсткі обмеження у можливості купівлі землі (не більше 100 га в одні руки, причому без можливості купівлі землі юридичними особами), а також оренди (не більше 6 тис. га у рамках району).

Відео дня

Говорячи про те, як такі норми можуть позначитися на розвитку сільського господарства, Д.РИЛЬКО зазначив, що Росія вже має досвід функціонування ринку землі і треба визнати, що цей досвід спростовує ряд міфів, які витають навколо земельного ринку. По-перше, зазначив експерт, "сама по собі можливість купівлі землі не призводить до масового продажу земель власниками або навпаки купівлі землі аграрними компаніями. У аграріїв просто "кишка тонка" на такі витрати. По-друге, у Росії юридичні особи (у тому числі особи за участю іноземного капіталу) мають можливість купувати землі сільськогосподарського призначення. Це сприяло залученню капіталу в галузь і, відповідно, її динамічнішому розвитку, проте на земельному ринку все ж домінує вітчизняний капітал. По-третє, ціна на землю визначається не лише економікою господарювання, але і загальноекономічними чинниками. Наприклад, у ЄС вона висока в першу чергу за рахунок капіталізації державної підтримки, а також доступніших ставок кредитування. У той же час, будь-які обмеження зменшують кількість покупців і занижують ціну".

Як зазначив експерт, у Росії практично немає обмежень в оренді, що сприяє формуванню потужних компаній, які здатні стати серйозними гравцями не лише на регіональному, але і на національному, і в перспективі, - на міжнародному рівні. В умовах жорсткої конкуренції це украй важливо.

Нарешті, сказав Д.РИЛЬКО, у РФ залишаються серйозні перешкоди для масової скупки землі. До них належать необхідність консолідованого голосування первинних власників - пайовиків з усіх питань (хоча ця законодавча норма за останні роки зазнала певних змін у бік пом'якшення). А також високі бюрократичні бар'єри в оформленні угод на земельному ринку.

"Взагалі в Росії земельне законодавство функціонує таким чином, що вдалося зберегти в недоторканості систему великих "індустріальних" полів у сівозміні. Більше того, чим більша компанія, тим їй, в цілому, легше працювати на земельному ринку, - говорить експерт. - Це привело до формування групи великих і надвеликих аграрних компаній. Добре це чи погано - окреме питання, але неможливо заперечувати, що саме агрохолдинги стали останніми роками провідником нових технологій і інвестицій в аграрний сектор країни".

За словами Д.РИЛЬКА, "Україна, очевидно, формує дещо інший образ земельного ринку. У зв'язку з цим можна лише констатувати, що чим менш привабливими будуть умови для інвесторів в Україні, тим більш пильною буде їх увага до інших аграрних економік, наприклад, до Росії або Бразилії".