Влада Франції ввела адміністративний арешт щодо нафтового танкера з "тіньового флоту" Росії GRINCH, який французькі ВМС тиждень тому перехопили у міжнародних водах. Цей випадок став одним із найбільш публічних прикладів того, як країни ЄС починають активніше застосовувати морське право та санкційні режими не лише на папері, а й у реальних операціях на морі. Адже перехоплення відбулося не в територіальних водах Франції, а у західній частині Середземного моря, після чого судно примусово супроводили до порту Марсель-Фос.
Таке сталося вперше і це – прецедент.
Звісно, Франція і раніше зупиняла або оглядала судна поза своїми територіальними водами, але майже завжди це відбувалося в чітко визначених рамках: антипіратські операції, боротьба з контрабандою наркотиків, контроль міграційних потоків або виконання мандатів ООН. Такі дії здійснювалися або за згодою держави прапора, або на підставі спеціальних міжнародних резолюцій. Але випадок із танкером GRINCH відрізняється саме підставами для втручання.
Йдеться не про піратство чи наркотрафік, а про підозру у використанні фальшивого прапора і причетність до обходу санкцій (танкер внесений до санкційних списків США, Європейського Союзу, Великої Британії, Канади та України). За міжнародним морським правом, якщо є серйозні сумніви щодо справжності прапора судна, або якщо судно фактично є "безнаціональним", військовий корабель має право зупинити його в міжнародних водах для перевірки. Саме на цю правову логіку і спиралися французи.
Важливо, що Франція в цій ситуації не діяла як виняток із правил, а скористалася нормами, які існують давно, але майже не застосовувалися до нафтових танкерів.
Раніше всі держави були вкрай обережними, щоб не створювати прецедентів, які могли б бути сприйняті як порушення свободи судноплавства. У випадку з GRINCH ризики були визнані прийнятними, оскільки судно підозрюють у фальшивій реєстрації та системному обході санкцій. І цей випадок демонструє, що "тіньовий флот" більше не сприймається як така собі "сіра зона", в яку бояться заходити. Тобто, якщо раніше увага зосереджувалася переважно на санкціях проти компаній і трейдерів, то тепер дедалі більше фокусу приділяється самим суднам як інструменту обходу обмежень.
Врешті, французькі дії вписуються в ширшу дискусію всередині ЄС і G7 про необхідність жорсткішого контролю за судноплавством, посилення перевірок страхування та реєстрації, а також координації військово-морських і митних структур. Інцидент також активно обговорюється як сигнал для інших портових держав Середземномор’я та Північної Європи. Адже навіть формально цивільні нафтові танкери можуть стати об’єктом силових і юридичних дій, якщо є обґрунтовані підозри в порушенні санкцій або міжнародного морського права.
Для Росії та операторів "тіньового флоту" усе це - небезпечний сигнал. Якщо така практика стане системною і буде підтримана іншими країнами (ЄС або G7), то міжнародні води перестануть бути безпечним маршрутом для танкерів, які існують виключно для обходу санкцій.
Адже для санкційної політики загалом це означає перехід від декларацій до дій. Також це означає зростання операційних витрат і ризиків для Росії, а для міжнародної спільноти - можливість поступово зменшувати ефективність "тіньового флоту" як механізму фінансування війни за рахунок експорту нафти.
У стратегічному вимірі справа GRINCH підкреслює, що санкційна політика проти російських викопних ресурсів переходить у фазу практичного примусу. Без системного тиску на судна, які фізично перевозять нафту, будь-які обмеження залишаються частково декларативними. Саме тому цей кейс уважно відстежують як уряди, так і громадські організації, що працюють над темою енергетичної безпеки та припинення фінансування російської агресії.
