Україна лише нещодавно завершила вкрай складний опалювальний сезон, і тепер розпочався відлік до наступного. Однак вже зараз інформаційний простір переповнюють прогнози, що майбутня зима не буде легшою за попередню, і кияни можуть так само зустріти її з холодними батареями.
Очільник Деснянської РДА Максим Бахматов дав зрозуміти, що навіть в разі повноцінного відновлення роботи столичних ТЕЦ, ворог знову може заморозити Україну, бо у Путіна ракети не закінчилися. З аналогічним попередженням виступив колишній міністр енергетики Юрій Продан.
УНІАН розпитав енергетичного експерта Геннадія Рябцева про те, чи дійсно Київ може залишитися без тепла вже цієї осені, і що слід зробити для мінімізації цих ризиків.
Наскільки реалістичний сценарій, що в Києві наступної зими може не бути централізованого опалення - це крайній ризик чи вже базовий сценарій?
Росія буде бити далі - це так. Нічого не змінилося в планах Російської Федерації. Безумовно, вони будуть бити по ТЕЦ, прагнучи заморозити Київ. Потрібно всіх підштовхувати для того, аби вони не чекали першого вересня чи першого жовтня, аби вони щось починали робити.
Говорити про "аларм" поки що передчасно. Безумовно, потрібно привертати увагу влади до необхідності прискорення робіт. Якщо не помиляюся, Шмигаль на посаді прем’єра казав, що швидкість роботи потрібно помножити на 100. Так і треба. А не казати, що все пропало - бо тоді потрібно здаватися.
Коли хтось розповідає, що достатньо заглянути під ліжко Путіна, і там розташована величезна кількість ракет, які він досі не випустив по Україні - то це не так. Але не варто нехтувати тими загрозами, які є. До їхньої нейтралізації потрібно готуватися.
Що варто робити для мінімізації ймовірності відсутності опалення у столиці, та який план дій є у держави?
Розповідають про сотні когенераційних установок, однак коли почнеш копати, то там когенераційні установки потужністю декілька десятків кіловат. Це наскільки? На один під’їзд. А у нас є будинки, в яких 716 квартир. І вони, в разі тривалої відсутності електроенергії, можуть замерзнути. Тому логічно було б передбачити автономні джерела живлення.
Безумовно, потрібно розвивати розподілену генерацію та не ухвалювати заходів стосовно прайс-кепів (йдеться про зниження граничних цін на імпорт електроенергії. Прийнято вважати, що зниження прайс-кепів посприяло різкому зменшенню імпорту електроенергії в Україну, - УНІАН), а також дивного стимулювання власників когенераційних установок, коли уряд своїм рішенням скасовує пільгову ціну на блакитне паливо для них. Слід максимально стимулювати розвиток розподіленої генерації та зняти усі заборони, що заважають встановленню нових потужностей.
Потрібно забезпечити автономними джерелами живлення об’єкти критичної інфраструктури. Бо, як виявилося, вони не мають автономних джерел живлення. Наприклад, це стосується об’єктів "Київводоканалу". Дійсно, це потрібно робити зараз, а не чекати початку опалювального сезону для оголошення тендерів.
Панацеї не існує, тому потрібно починати роботу за різними напрямами. Це забезпечення активного протиракетного захисту. Слід домовлятися про постачання ракет, аби вони в нас були не лише з сьогодні на сьогодні, але й надалі впродовж опалювального сезону. А також інженерно-технічний захист, не відкладаючи його на 2029 рік.
Слід проводити відновлювальні роботи там, де це можливо, з обов’язковим інженерно-технічним захистом відновлених об’єктів.
Які роботи ви вважаєте пріоритетними?
Мені не дуже подобається надання якомусь напряму пріоритетної уваги. Наприклад, давайте кинемо усі ресурси на індивідуальні теплові пункти ("розумні" пристрої, що автоматично регулюють подачу тепла в будівлі, - УНІАН). Але хто буде подавати воду на ці теплові пункти, якщо "Київводоканал" буде без автономних джерел живлення?
Дуже добре, аби всі ці роботи здійснювалися на підставі якогось плану, якого у держави досі немає. Плани стійкості окремих регіонів є, а плану стійкості України в цілому немає.
Фінансування для окремих міст та окремих регіонів виділяється, але за якими принципами будуть ці гроші витрачатися - ніхто не знає, тому що основні принципи розбудови енергетики України не затверджено. Тому всі ці плани можуть навіть суперечити один одному.
І можуть відбутися не дуже добрі події, бо ті, хто реалізують план стійкості – наприклад, Чернігова – будуть конкурувати з тими, хто реалізують план стійкості Сум. А кому виділяти гроші, якщо там потрібно 278 мільярдів, а їх навіть у перспективі немає? Ось, виділили 22 мільярди на початкові роботи - а далі що?
Чи є план "Б" на випадок відновлення активних бойових дій на Близькому Сході та збереження перекриття Ормузької протоки?
На це ніхто не звертає уваги. Якщо, умовно, у грудні Іран щось порушить – наприклад, обстріляє американські об’єкти чи щось підірве - Трамп знову щось покидає, світові ціни на нафту знову піднімуться до понад 100 доларів за барель. Як наслідок, вартість дизельного пального злетить до невідомо якої ціни, а також зростуть ціни на газ.
І що робити з автономними енергетичними установками? Запасів немає, інструментів впливу на ціни немає. І буде непереливки мешканцям багатоквартирних будинків.
Яка ситуація з відновленням ТЕЦ?
"Четвірку" (ТЕЦ-4 або Дарницька ТЕЦ - УНІАН) не відновлять до початку опалювального сезону - це однозначно. Навіть якщо ризьку ТЕЦ-2 розберуть і частинками сюди перевезуть – неможливо за три місяці поставити та запустити новий теплоагрегат на 500 Гігакалорій. Звісно, щось встановлять натомість для того, аби забезпечити опалення лівого берега.
Що стосується ситуації на ТЕЦ-6. Встановлена потужність там була надмірною. Труб, які виходили з ТЕЦ-6, не вистачало, аби вона працювала на повну потужність. Після атак ворога на "шістку" енергетики забезпечили роботу станції за рахунок обладнання, яке було на об’єкті. Тому я б не сказав, що вона на 80% була виведена з ладу. Удари росіян, звісно, вплинули на генерацію ТЕЦ, але не катастрофічно.
На ТЕЦ-5, яка працює на природному газу, під час опалювального сезону регулярно били по вузлу живлення котлів. Котли не могли запустити, тому що цей вузол живлення постійно ламали. Тільки вони запустять – бах! І знову станція не працює. Котел стоїть і немовби захищений. Когенераційна установка, яка там стоїть, взагалі в бункері. Однак газ не можуть підвести, тому що вузол пошкоджений.
ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 працюють, але не на повну потужність. Відновлювальні роботи тривають і достатньо успішно. Шмигаль не з пальця висмоктує 2 Гігавати, які мають бути відновлені впродовж травня.
Якщо роботи будуть виконані, то Київ електричною та тепловою енергією буде забезпечений з запасом. Проблема в тому, що їх винесуть в жовтні або листопаді, коли температура повітря суттєво знизиться, але альтернативи відновленню ТЕЦ до початку опалювального сезону немає. Неможливо щось швидко побудувати.
Як забезпечити опалення мешканців Лівобережжя Києва без ТЕЦ-4?
За рахунок малих котелень. Потрібно десь 20 таких котелень потужністю 30 Гігакалорій. Частково можна забезпечити тепло за рахунок заводу "Енергія".
Що конкретно вже зараз варто робити киянам, щоб не залишитися без тепла? Які рішення справді працюють?
Я підтримую ці "алярми" про можливу відсутність опалення в Києві, тому що потрібно правильно орієнтувати споживачів, ОСББ.
Якщо Ви хочете позбутися проблем, які були під час минулого опалювального сезону, то, будь-ласка, подумайте про автономні джерела живлення, про використання тих можливостей, які надають державні та місцеві програми стійкості, поки є гроші. Тому що грошей наприкінці літа вже не буде.
Держава не зможе забезпечити всіх безперервним енергопостачанням та теплопостачанням. Ми прекрасно розуміємо, що Путін не відмовиться від ударів. Для зменшення цих перерв потрібно подбати про власну енергетичну автономність. Скинутися на автономні джерела живлення для будинку не вийде, бо це дуже дорого, а долучитися до державних програм можна, поки є така можливість.
Що може конкретно зробити кожен мешканець багатоквартирного будинку? Купити зарядну станцію, запастися спальними мішками.
Чи витримають електромережі, якщо більшість людей перейде на обігрівачі через відсутність опалення?
Гарантій, безумовно, ніхто не дасть, тому важливо, аби наслідки були якомога меншими. Для цього потрібно забезпечити усі об’єкти критичної інфраструктури автономними джерелами живлення, робота яких не залежить від погодних чи будь-яких інших умов. Якщо це буде забезпечено, то тоді буде легше усім споживачам.
Тому що, коли працює водоканал, то тоді подається вода, а якщо подається вода - то можуть працювати когенераційні установки, розподілена генерація та все, що з цим пов’язано. Якщо води немає, то усе. Якщо працюють світлофори - то тоді це легше переживається. Якщо працюють лікарні, заклади освіти, сирена під час повітряної тривоги, то, це означає, що місто живе, непереможене. А якщо все в темряві, і керівники райдержадміністрацій розповідають, що потрібно копати вигрібні ями у дворах будинків, то це справляє гнітюче враження.
Головне, щоб в нас критична інфраструктура була заживлена.
Чи є сенс у багатоповерхівках встановлювати індивідуальні котли або інші автономні системи живлення?
Є гроші – встановлюйте.
Українське законодавство забороняє самостійно від’єднуватися від централізованого теплопостачання. Тільки за рішенням загальних зборів мешканців будинку чи ОСББ.
Які висновки можна зробити з минулого опалювального сезону?
Попри систематичні російські атаки на енергетичні об’єкти завдяки цілодобовій роботі енергетиків, тепловиків та міжнародній допомозі, ворогу не вдалося заморозити Україну. Навпаки, було скорочено дефіцит електроенергії та вдалося на певний час відмовитися від графіків відключень електроенергії. Разом з тим, ворожі атаки за час повномасштабного вторгнення суттєво пошкодили дві третини потужності, знищено до 90% теплових і 40% гідроагрегатів.
Мережі працюють у непроєктних режимах, переважно з використанням тимчасових і резервних схем. Україна вже сьогодні має встановити основоположні принципи розбудови нової, повоєнної енергетики.
Зокрема, слід розвивати розподілену генерацію для підтримання життєдіяльності територіальних громад та максимально спростити підключення нових енергетичних установок до мережі.
Також слід робити ставку на розвиток розумних мереж (які здатні автоматично виявляти пошкодження, перенаправляти потоки енергії та швидше відновлюватися після аварій, - УНІАН).
Також варто відкрити внутрішній ринок для іноземних інвестицій та відмовитися від перехресного субсидіювання, тобто, зокрема, фіксованого тарифу на електроенергію для побутових споживачів.
Крім цього необхідно нарощувати систему передачі електроенергії, будуючи дублюючі лінії від, наприклад, АЕС до кінцевих споживачів.
Професор Києво-Могилянської школи врядування імені Андрія Мелешевича, доктор наук з державного управління, кандидат технічних наук, професор. Професор Академічного департаменту соціальних наук Європейського гуманітарного університету.
Головний науковий співробітник відділу критичної інфраструктури, енергетичної та екологічної безпеки центру безпекових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень. Директор спеціальних проектів Науково-технічного центру «Псіхєя». Позаштатний експерт Центру Разумкова з питань енергетики, експерт Комітету з питань розвитку економічної конкуренції Торгово-промислової палати України.
