Заборони без обмежень: про що свідчать нові торгівельні санкції РФ проти України

Олена Омельченко
19:35, 19 квітня 2019
Фінанси
5889 1
Думка

18 квітня 2019 Росія розширила заборону на імпорт товарів, країною походження або країною відправки яких є Україна, та вперше встановила обмеження на вивезення (експорт) з Росії на територію України товарів, що стало справжньою несподіванкою.

Відтепер деякі товари, переважно сировина, взагалі не можуть постачатись на територію України, а деякі вивозитимуться з РФ лише за спеціальним дозволом Мінекономрозвитку Росії.

Ці заходи, очевидно, вплинуть на зовнішньоторговельний баланс і можуть негативно позначитися на економіці України в цілому. Ймовірно, значний ефект може мати обмеження експорту коксу і напівкоксу з кам'яного вугілля, бурого вугілля, дизельного палива, а також заборона на експорт ряду нафтопродуктів. Торгові бар'єри, як правило, призводять до зростання цін для кінцевих споживачів (наприклад, через прискорене зростання тарифів).

У чому ж полягають нові торгові обмеження? Для початку варто нагадати, що наприкінці минулого року Урядом РФ вже було введено заборону на ввезення переліку товарів, країною походження або країною відправлення яких є Україна або які переміщуються через територію України. Тоді під обмеження потрапили сільськогосподарська та харчова продукція і промислові товари. Відтепер даний перелік значно розширено шляхом включення таких товарних позицій як: папір та картон (некрейдовані, крафт-папір та крафт-катон, багатошарові, гофровані тощо), пакувальна тара з паперу, картону, целюлозної вати (картонки, ящики, коробки, мішки, пакети), трикотажні вироби (костюми, сукні та інші види одягу) і взуття, проволока, трубна продукція, канати, засоби кріплення, сталевий емальований посуд, металеві кришки і пробки, трубоукладувальники, бульдозери, навантажувачі, жатки і запасні частини до них. Загалом, до вже існуючого списку було включено майже 60 нових кодів товарів.

Окрім цього, постанова Уряду РФ № 460-25 передбачає заборону на експорт ряду товарів з РФ в Україну. Саме у даному переліку є сира нафта і сирі нафтопродукти з бітумінозних порід, які стали об’єктом загальної уваги, та сусідство яким складають ряд мінеральних продуктів з підгрупи "паливо мінеральне, нафта і продукти перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні".

Ще одним нововведенням є формування окремого списку товарів, ввезення яких здійснюється на підставі дозволів, які видаються Міністерством економічного розвитку РФ. Серед товарів цієї групи можна виокремити кам’яне вугілля, кокс, бензини та дизельне паливо, пропан, бутан та інші зріджені гази.

Втім, у даному випадку цікавішим є не сам перелік товарів, а процедура видачі дозволів, аналоги якої вже тривалий час успішно функціонують у санкційних інститутах інших держав (але не України).

Відтепер компанії, що здійснювали поставку підсанкційних товарів з РФ до України, матимуть змогу продовжити свою діяльність лише за умови отримання відповідних дозволів від спеціального уповноваженого органу. Наразі така дозвільна процедура санкційним законодавством РФ не врегульована, проте, якщо звернутися до досвіду США і ЄС, то це може бути видача генеральних ліцензій, якими передбачається можливість здійснення трансакцій з певним колом осіб на постійній основі, а також оформлення разових ліцензій на проведення конкретною компанією одиничної господарської операції, за умови виконання певних умов.

Така дозвільна система надаватиме можливість більш м’яко реагувати на потреби здійснення експортних операцій та не виключено, що буде використовуватись як механізм поступового або часткового послаблення, у випадку домовленостей сторін.  

На жаль, сьогодні санкційне законодавство РФ вже на кілька кроків попереду українського. Питання про імплементацію інституту ліцензування в рамках вже існуючої санкційної програми України обговорюється вже тривалий час. Та перейняття подібного закордонного досвіду дозволило б, не змінюючи поточного санкційного режиму та не скасовуючи раніше введених обмежень, проводити окремі, контрольовані державою, господарські операції, у яких існує особлива зацікавленість. Тобто, у певній мірі це дозволяло б зменшувати негативний економічний вплив від санкцій  у якихось випадках критичної необхідності.

Ще одне важливе питання, яке виникає у зв’язку з розширенням торгівельних обмежень зі сторони РФ, полягає у перспективах їх оскарження.

Україна має право оскаржити дії Росії в СОТ. Однак вірогідність того, що подібні процедури будуть ініційовані Україною, є мізерними. На користь цього, зокрема, свідчить нещодавнє рішення Органу з вирішення спорів Світової організації торгівлі у справі DS512, що стосувалася блокування українського транзиту, і яке вже є своєрідним прецедентом при вирішенні таких справ. В рамках цієї справи РФ використала як обґрунтування своїх дій захист інтересів національної безпеки. Тому варто очікувати, що саме цей аргумент вона буде використовувати і в нових спорах.

Втім, це не означає, що Україна не повинна вживати всіх можливих заходів для захисту своїх економічних інтересів.

Олена Омельченко, партнер, керівник практики з міжнародної торгівлі Юридичної фірми "Ілляшев та Партнери"

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter