За січень цього року федеральний бюджет РФ був виконаний з дефіцитом 1,76 трлн рублів. Це приблизно 60% від запланованого дефіциту на весь 2023 рік. Цифра була неочікуваною для російського Мінфіну, тому для усунення дефіциту йому довелось продати 3,6 тон золота та кілька мільярдів юанів з російського Фонду національного добробуту.
Офіційні пояснення російського Мінфіну виглядають досить дивними. Мовляв, ми у січні більше відшкодували ПДВ, ніж отримали. Так, звісно, при зниженні виторгу та (або) прибутковості, таке й відбувається, оскільки між сплатою ПДВ та його відшкодуванням є відставання в часі. Але проблемність ситуації видає статистика за доходами, які знизились на 35% у порівнянні з минулим роком.
Цікаво, що нафтогазові доходи скоротились на 46%. А от видатки федерального бюджету зросли на 59%. Російський бюджет був розрахований виходячи з ціни 70 доларів за барель, але через санкції, ембарго на постачання нафти у США та ЄС, і максимальну граничну ціну на російську нафту, весь грудень та січень 2023 року ціна марки URALS коливалась на рівні 40-55 доларів за барель. При чому, іноді внутрішні ціни в російських портах досягали й 35 доларів.
Для перебудови логістики росіянам потрібен час, і все одно вони не зможуть замістити весь обсяг нафти, який раніше йшов в ЄС
Якщо так піде і далі, то ситуація січня повториться у росіян ще не один раз. В лютому 2023 року очікується дефіцит бюджету на рівні 300 млрд рублів. І хоча на перший погляд це небагато, але разом із січнем це вже буде близько 70% від запланованого на 2023 рік дефіциту.
Ціни на російську нафту збили одночасне ембарго США та ЄС на постачання нафти і проект, який передбачав встановлення максимальної ціни на російську нафту з боку G-7 та ЄС – так званий PriceCap. Ідея, народжена в Україні, була дуже вдало реалізована екс-головою ФРС, головою Мінфіну США пані Джанет Єллен.
Дія PriceCap прийшлась не стільки на комерційну частину російського нафтового бізнесу, скільки розвалила логістику з транспортування нафти. Росіяни не можуть обійтись без морського транспорту в торгівлі нафтою, а він залежить від перестраховиків, які концентровані у США, Великобританії та ЄС. Саме обмеження морських перевезень призвело до значного розходження ціни між нафтою марок URALS та BRENT.
Вже зараз російським компаніям заборонено продавати нафту за ціною, нижчою за PriceCap
Росіяни намагаються хитрувати: в хід йде продаж нафти залізницею до КНР, перевантаження діючих трубопроводів, використання іранських танкерів, перезавантаження нафти на індійські танкери у відкритому морі та обхід санкцій через нафту, яку видобувають російські компанії за межами РФ. Втім, грудень та січень були провальними. Для перебудови логістики росіянам потрібен час, і все одно вони не зможуть замістити весь обсяг нафти, який раніше йшов в ЄС.
Друга їх проблема – відсутність достатньої кількості сховищ, а тому вони не можуть працювати "на склад". За 2-3 місяці їм доведеться робити вибір: або продавати по граничній ціні, або консервувати свердловини.
Уряд РФ, в принципі, знає про всі проблеми з впливом проекту PriceCap. Публічно вони заперечують його ефективність, але вже готуються до гіршого. Мінфін РФ з вересня 2022 року готується повернутись на ринок запозичень через Облігації федеральної позики (ОФП). І, як бачимо, вже заліз в резерви ФНД, продавши 3,66 тони золота на покриття дефіциту в січні (а це між іншим 30% від викупу золота урядом РФ за весь 2022 рік!).
Також аналітики проросійських банків в США та ЄС активно надають прогнози про збільшення ціни нафти до 100 доларів за барель вже у 2023 році. Є очікування зростання цін на нафту через швидке відновлення економіки КНР після чергової вірусної кризи. Не спить і уряд РФ: "талановиті люди" думають над тим, щоб податки нараховувати не на ринкову ціну URALS, а на ціну нафти марки BRENT. Вже зараз російським компаніям заборонено продавати нафту за ціною, нижчою за PriceCap. Однак в самій Росії не вірять в дієвість цієї заборони через те, що більшість збуту навіть державних компаній контролюють приватні компанії, часто з офшорних юрисдикцій. Якщо ж податки будуть знімати з ціни BRENT, то обігові кошти нафтових компаній, в т.ч. приватних, поступово осядуть в бюджеті, а сама галузь прийде в занепад.
Особисто я не вірю, що РФ здатна подолати негативний ефект від PriceCap Джанет Єллен. Через відсутність нафтових сховищ, росіяни мають лише 2-3 місяці на ігри з цінами і на те, щоб переорієнтувати експорт на Азію. Але там не готові купувати такі об’єми, хіба що по 35-45 доларів, що, знову ж, приводить нас до проблеми бюджету, в який закладено 70.
Думаю, якщо не втрутяться якісь фактори непереборної сили, то вже на початку другого кварталу в Росії будемо спостерігати пік бюджетних проблем. Насамперед, це може вдарити по соціальній сфері, яка в регіонах з важкими кліматичними умовами найбільш чутлива до погіршень фінансування з федерального центру. Російський Мінфін може лише потягнути час - за допомогою фінансування дефіциту за рахунок ОФП або продажу резервів. Але кардинально вирішити проблему бюджету при ціні на URALS, значно нижчій за 70, він буде неспроможний. Занадто вже велика залежність економіки РФ від цін на нафту. Тож слідкуємо за ціною на URALS.
Віталій Шапран, фінансовий аналітик, член Українського товариства фінансових аналітиків
