У рамках програми "Велика приватизація" немає великих успіхів, за винятком продажу заводу "Більшовик" (Перший київський машинобудівний завод).
Про це у своєму блозі на Цензор.нет пише економічний експерт Юрій Гаврилечко.
За його словами, навіть приватизація заводу "Електронмаш", що відбулася наприкінці листопада, швидше за все, буде скасована.
"Вчора був останній день, коли переможець торгів з приватизації заводу "Електронмаш" повинен був підписати договір і внести оплату. Судячи за інформацією з Prozorre.sales, покупець не підписав угоду. Значить, конкурс не відбувся, гроші в казну не надійшли, а багатостраждальний "Електронмаш" очікує нове коло приватизаційного процесу", – пише автор.
Експерт нагадав, що Фонду держмайна не вдалося продати електростанції, які повернулися в держвласність, і обленерго – їх приватизацію перенесли на наступний рік. Крім того, так і не проданий Одеський припортовий завод, приватизація якого зараз виглядає малоймовірною, оскільки при ціні на газ 1 500 доларів за 1 000 куб. м. виробництво на ОПЗ нерентабельне без держпідтримки.
В якості ще одного невдалого прикладу приватизації великих державних об'єктів Гаврилечко навів Об'єднану гірничо-хімічну компанію (ОГХК). Аукціон з її продажу переносили двічі, чергова спроба відбудеться 20 грудня, і немає ніяких передумов, що вона буде успішною.
"Цілком ймовірно, що продаж ОГХК стане черговою ланкою в ланцюзі невдач Фонду держмайна України. При тому, що об'єкт же – золотий. У компанію входять два найбільших титанових комбінати – Вільногірський гірничо-металургійний та Іршанський гірничо-збагачувальний. На цей час Україна є одним зі світових лідером з виробництва титанової сировини. Запаси титанової руди в нашій країні оцінюються в 184 мільйони тонн, а кінцева вартість продукції становить 300 мільярдів грн. Непогана окупність при стартовій ціні лота-3,7 млрд грн, чи не так?" – пише Гаврилечко.
При цьому експерт підкреслює, що охочих купити привабливий актив не так багато. А ті, хто наважується взяти участь у конкурсі, вимагають гарантій від держави, яких вона дати не може.
На думку Юрія Гаврилечка, така ж історія була і з продажем "Більшовика".
"Правда, на відміну від ОГХК з його заводами, покладами дорогоцінної руди, яка постійно зростає в ціні, і потенційним прибутком в сотні мільярдів гривень, покупцеві вбитого заводу дісталася промислова земля, що вимагає оформлення, борги на 800 мільйонів, знищене виробництво і необхідність поступатися частиною території місту. Тобто, ціна, яку переможець заплатив за об'єкт – 1,4 млрд грн – сама що не є червона", – вважає експерт.
Гаврилечко підкреслив, що попри позицію Антимонопольного комітету, який досі не дав переможцю торгів дозволу на володіння екс-"Більшовиком", інвестор вчасно вніс плату за завод до держбюджету.
"Здавалося б – нарешті, хоч один успішний приклад на тлі невдалих і проблемних угод. Але ні: АМКУ, схоже, намагається скасувати угоду, а різноманітні активісти та ЗМІ повстали проти інвестора. Чого домагаються? Скасування аукціону з продажу "Більшовика?". Ну тоді точно можна ставити хрест і на "Великій приватизації", і на наповненні бюджету від приватизаційних надходжень та й на інвестиційному кліматі країни", – підсумував Юрій Гаврилечко.
Нагадаємо, приватизація Першого київського машинобудівного заводу (колишній "Більшовик") відбулася 27 жовтня. При стартовій ціні в 1,3 млрд грн консорціум інвесторів (компанії UDP і А Девелопмент) заплатили понад 1,4 млрд грн.
Крім того, вони взяли на себе значні інвестиційні зобов'язання – виплатити 800 млн грн боргів проблемного підприємства, провести релокацію виробництва і врегулювати з міською владою проблему з одним з цехів "Більшовика", який заважає добудувати Шулявський шляхопровід.
