Збільшення бюджетних витрат на медицину не впливає на рівень здоров’я та тривалість життя українців. Тільки перехід на страхову медицину може переломити ситуацію. Таку позицію висловили представники політичних сил-лідерів виборчих перегонів — Партії регіонів, Блоку Юлії Тимошенко та блоку «Наша Україна – Народна самооборона» — під час круглого столу.
Представниця БЮТ, народний депутат Людмила Денисова стверджує, що на медицину в Україні цього року буде витрачено 48 мільярдів гривень. З них 18,8 мільярдів із державного бюджету, 15,6 мільярдів — з місцевих бюджетів і 13,7 мільярдів гривень пацієнти самі витратять на лікування у державних клініках. «Отже, це 8% ВВП. На що витрачаються ці кошти і як планується бюджет? Фінансування планується на ліжко-місце, а не на те, скільки людей прийде лікуватися або скільки вилікують», — пояснила представник БЮТ.
На думку Денисової, слід законодавчо стимулювати українських працедавців до медичного страхування для своїх працівників. «Роботодавець має оплатити страховку, тоді податковий тягар на нього має бути значно зменшеним», — зазначила вона.
«Якщо ми починатимемо реформи, при цьому не змінюючи системи фінансування, то нічого не зміниться. Доти, доки кошти не «ходитимуть» за пацієнтом і ми фінансуватимемо медичні заклади, а не певні медичні послуги, нічого не буде», — заявив заступник міністра охорони здоров’я Олександр Орда, котрий представляв на круглому столі Партію регіонів.
На його думку, слід внести зміни у 49-ту статтю Конституції України, яка фактично забороняє впровадження страхової медицини в Україні. «Застрахований пацієнт формально не має права платити навіть страхові внески. Це було роз’яснення КС», — стверджує він.
«За період 2000–2007 рр. фінансування галузі зросло майже в п’ять разів — від 4,4 мільярдів гривень до 21,6 мільярда гривень. З урахуванням інфляції, це майже втричі, а на ефективності роботи галузі це не позначилося», — зазначив, у свою чергу, голова Нацради з питань охорони здоров’я Микола Поліщук, котрий представляв на круглому столі блок НС–НУ.
На його думку, слід «створити умови заохочення до добровільного страхування, тому що пакет обов’язкового медичного соціального страхування, медичну допомогу або послуги абсолютно всім групам населення забезпечити не можна».
