Чому ж люди роблять це? Кореспондент BBC Future Том Стаффорд, який і сам гризе нігті, досліджує неприємне питання.
Що мають спільного екс-прем'єр Великої Британії Гордон Браун, Джекі Онассіс, Брітні Спірс і я? Ми гриземо (або гризли) нігті.
Я не пишаюся цією звичкою. Вона виглядає огидно для людей, які це бачать, псує зовнішній вигляд моїх рук і, звісно, негігієнічна. Я багато разів намагався припинити, але мені не вдавалолся.
Останнім часом я почав питати себе, чому деякі люди, як я, не можуть позбутися цієї неприємної звички. Хіба в них слабша сила волі? Вони більш невротичні? Голодні? Можливо, аннали психологічних досліджень десь ховають відповідь на моє запитання, і, можливо, вони допоможуть мені вилікуватися від цієї непривабливої звички.
Перше, що я дізнаюся з наукової літератури – це медична назва цього явища – оніхофагія. За визначенням психіатрів, це проблема контролю імпульсу, на кшталт обсесивно-компульсивного розладу (неврозу, для якого характерні нав'язливі думки і рухи. – Ред.).
Читайте такожПосміхаючись, ми приносимо користь своєму здоров'ю
У крайніх випадках психіатрична допомога абсолютно необхідна, як з іншими компульсивними звичками, як-от роздирання шкіри або виривання волосся. На щастя, в мене не така стадія - як і більшість людей, я гризу нігті без серйозних сторонніх ефектів.
45% підлітків гризуть нігті, але ви ж не станете стверджувати, що майже половина з них потребує медичної допомоги.
Я хочу зрозуміти саме такий "неклінічний" випадок. Коли гризіння нігтів не є серйозною проблемою, але все ж таки це звичка, якої хотілося би позбутися.
Провина матері
Звісно, психотерапевти мають достатньо теорій, які пояснюють причини цієї звички. Зигмунд Фрейд, приміром, вважав, що вона спричинена затриманням психо-сексуального розвитку на оральній стадії.
Типово для фрейдистських теорій, оральна фіксація пов'язана з безліччю причин, як-от голод або перегодовування, надто коротке або надто довге годування груддю, проблеми у стосунках з матір'ю тощо.
У результаті – ціла збірна солянка проблем: гризіння нігтів, ясна річ, але ще - саркастичний характер, куріння, алкоголізм і навіть любов до орального сексу.
Інші терапевти припускають, що звичка гризти нігті пов'язана із ворожим ставленням до самого себе – зрештою це ж форма самоушкодження – або з нервовою тривогою.
Як і у більшості теорій психодинаміки (розділ психології, який вивчає взаємодію частин свідомості людини. – Ред.) пояснення можуть бути правдою, але не обов'язково мають бути правдою.
Найголовніше, вони не мають жодних ефективних порад, щодо того, як позбутися цієї звички. Мені вже трохи пізно корегувати тривалість грудного вигодовування, до того ж я можу кусати нігті, навіть коли я перебуваю в абсолютно розслабленому стані. Насправді й немає жодних доказів, що лікування на основі цих теорій має особливий успіх.
На жаль, після цих спостережень, мої розвідки зайшли у глухий кут. Огляд наукової літератури показує значний брак досліджень про те, як припинити гризти нігті.
Одне з небагатьох досліджень, наприклад, свідчить, що головне у лікуванні - це усвідомлення людиною, що вона має цю звичку. Але це, мабуть, й усе. Насправді, деякі з небагатьох статей про звичку гризти нігті починаються зі слів про дивовижну відсутність літератури на цю тему.
Звідки ця звичка?
Враховуючи цей брак наукових знань, відчуваю себе вільним розробляти власні гіпотези. Отже, ось вам моя теорія щодо того, чому люди гризуть нігті і як їх позбавити цієї звички.
Давайте назвемо це "анти-теорія". Я припускаю, що особливих причин для гризіння нігтів немає. Ані годування грудьми, ані хронічне занепокоєння, ані відсутність материнської любові не впливають на цю звичку. Перевага такого підходу принаймні в тому, що не треба шукати зв'язку між мною, Гордоном, Джекі і Брітні.
Гризіння нігтів – це радше результат низки чинників, які у випадкових варіаціях розвиваються у деяких людей в погану звичку.
По-перше, класти пальці в рот дуже легко. Це одна з основних функцій, яка забезпечує годування та догляд за собою і керується якоюсь фундаментальною схемою мозку, тобто вона може швидко перерости в автоматичну реакцію.
До того ж в цьому процесі є елемент "догляду за собою", тобто ви обгризаєте нігті, щоб зробити їх коротшими, отже, спочатку це навіть приємно, навіть якщо врешті решт ви й роздерете свої пальці на шматки.
Це відчуття винагороди у поєднанні з доступністю такої поведінки пояснює, чому звичка розвивається так швидко. Окрім торкання своїх статевих органів важко уявити більш простий спосіб зробити собі маленьке задоволення, до того ж гризти нігті не заборонено у школі.
Як тільки звичка укорінилася, вона стає постійною, адже у повсякденному житті більшість часу й руки і рот нічим не зайняті.
Усвідомлення того, що ви маєте звичку, на жаль, не дуже допомагає позбутися її, ми ж чудово знаємо, як важко подолати всі погані звички. Більшість людей, принаймні, один раз на день втрачають контроль і починають гризти нігті.
Гризіння нігтів, на мій погляд, не є ані характеристикою особистості, ані поганим відлунням якоїсь корисної еволюційної поведінки.
Воно спричинене анатомією нашого тіла (рух руки до рота є абсолютно природним), особливостями мозкових імпульсів та психологією звички.
Зізнаюсь, я гриз нігті, поки писав цю статтю. Іноді навіть найкращі теорії не допомагають.
Про автора. Том Стаффорд читає лекції на факультеті психології Шеффілдського університету (Англія). Він співавтор бестселера MindHacks і веде однойменний блог.
