Раніше наша поява на світ була цілком зрозумілою. Тато зустрів маму, вони гарно провели час, і з крихітної заплідненої яйцеклітини з'явилися ви, хвицаючись і вередуючи, пише BBCUkrainian.com. Отже, ви – це наполовину матір, наполовину батько, і на 100% – ви самі.
Ця проста історія останнім часом значно ускладнилася. Окрім генів батьків, ваш організм також складається з мозаїки вірусів і бактерій, а можливо, і генетичного матеріалу інших людей.
Особливо якщо ви маєте близнюка, вірогідність того, що в вашому тілі та мозку присутні частки організму брата чи сестри, дуже велика. Ще більше дивує той факт, що вони можуть впливати на ваші вчинки і поведінку.
"Людина не є цілісним організмом, вона є радше суперорганізмом, – каже Пітер Крамер з Університету Падуї. – Велика кількість організмів людського і нелюдського походження змагається за владу всередині нас".
У співавторстві з дослідницею Паолою Брессан він нещодавно опублікував статтю в журналі Perspectives in Psychological Science ("Перспективи психологічної науки"), в якій закликав психологів і психіатрів звернути увагу на вплив цих факторів на поведінку людей.
Цей факт, звичайно, може непокоїти, але вже давно відомо, що наше тіло є сумішшю безлічі різних організмів. Мікроби в кишечнику виробляють нейромедіатори, які змінюють ваш настрій. Деякі науковці навіть припускають, що мікроби впливають на апетит людини, змушуючи її жадати їхню улюблену їжу.
Паразит під назвою токсоплазма може навіть призвести до смерті. Дослідження довели, що ці найпростіші можуть впливати на поведінку людини або тварини. Так, заражені щури припиняли боятися кішок і самі шукали зустрічі з ними, бо організм кішки має найбільш сприятливі умови для розмноження паразита.
Що ж до людей - дослідження довели взаємозв'язок інфекції і певних рис поведінки: схильності ризикувати, збільшення шансів шизофренії або суїцидальної депресії.
Попри те, що токсоплазма може сприяти таким важким психічним хворобам, нею заражено близько третини м'яса, яке зараз виробляється в Великій Британії.
"Ми мусимо зупинити це", – каже доктор Крамер.
Читайте такожБританські вчені просять дозволити їм змінювати гени в ембріонах людини
Отже, стає зрозумілим, що наші дії далеко не завжди належать нам самим. Лише наведеного достатньо для того, щоб почати сумніватися у власній ідентичності. Втім, питання впливу на нас інших організмів стає дедалі більш моторошним, коли ви усвідомите, що не лише крихітні мікроби можуть керувати вашим розумом, а й інші люди теж.
Найбільш очевидним прикладом є сіамські близнюки зі спільним мозком, каже Пітер Крамер, але й у менш екстремальних випадках звичайні близнюки можуть також поділяти органи, не усвідомлюючи цього.
На ранньому етапі розвитку клітини можуть передаватися від одного ембріона до іншого. Якщо раніше це вважалося рідкісним явищем, зараз ми знаємо, що це поширений випадок. Близько 8% неідентичних близнюків і 21% трійнят мають не одну, а дві групи крові: одна виробляється з їхніх власних клітин, інша – з "чужих" клітин близнюка.
Інакше кажучи, вони є химерами, тобто злиттям двох організмів. Такий процес може відбутися в багатьох органах, зокрема в головному мозку.
"Химерний" мозок може мати серйозні наслідки. Наприклад, відомо, що розташування різних відділів мозку має вирішальне значення для його функцій. Проте присутність чужорідної тканини, якою керують різні гени з різними програмами, може спричинити справжній безлад у складній конструкції мозку.
Читайте такожЗМІ: Вчені розповіли про втрату ДНК по мірі еволюції людини
Це пояснює, між іншим, чому серед близнюків частіше трапляються шульги. Можливо, клітини іншої людини впливають на зазвичай просту організацію взаємодії між правою та лівою півкулями.
Навіть якщо ви ніколи не мали близнюка, чужорідні клітини можуть потрапити до вашого організму багатьма іншими способами. Можливо, в утробі вашої матері від початку були два ембріони, які під час раннього розвитку злилися в один.
Оскільки це відбувається на дуже ранньому етапі, "чужі" клітини потрапляють у тканини організму і нормально розвиваються, але при цьому несуть генетичну програму іншої людини.
"Ззовні ви виглядаєте як одна людина, але всередині маєте клітини іншої людини. Отже, з точки зору функціонування організму, вас двоє", пояснює доктор Крамер.
Науці відомий випадок, коли вкрай здивованій жінці повідомили, що вона не є біологічною матір'ю двох своїх дітей (див. історію "Брати від іншої матері" наприкінці статті). В іншому випадку клітини вашого старшого брата або сестри можуть залишатися в тілі матері і потрапити у ваш організм під час зачаття.
Як би це не відбувалося, очевидно, що тканина іншої людини може спричинити цілком несподіваний розвиток мозку, каже Лі Нельсон з Університету Вашингтона. Зараз дослідниця вивчає можливість імплантації клітин матері в мозок дитини. "Різниця в кількості, типі або етапі розвитку, на якому чужорідні клітини потрапили в організм, можуть спричиняти різні аномалії", – каже вона.
Лі Нельсон виявила, що навіть у дорослому віці ви не захищені від вторгнення клітин іншої людини. Кілька років тому науковець разом із Вільямом Чаном з Університету Альберти в Едмонтоні провела скринінг мозкової тканини жінок на наявність в їхньому геномі Y-хромосоми.
Близько 63% досліджуваного матеріалу приховували чоловічі клітини. "Ми не тільки довели присутність чоловічої ДНК у мозку жінок, але й виявили її у різних відділах мозку", – каже Вільям Чан.
Одне з логічних пояснень – вони потрапили туди від дитини. Якимось чином під час вагітності стовбурові клітини сина жінки пройшли крізь плаценту і потрапили до її мозку. Дивним чином присутність чоловічих клітин зменшує імовірність розвитку хвороби Альцгеймера. Хоча наукових пояснень цього науковці поки що не мають.
А деякі дослідники навіть почали замислюватися, чи можуть ці клітини впливати на думки матері під час вагітності.
Очевидно, наші знання про "суперорганізм" людини поки що залишаються в зародковому стані. Існує більше запитань, ніж відповідей. Але що насправді намагаються зробити науковці - так це показати психологам і психіатрам, що не можливо зрозуміти людську поведінку, аналізуючи лише одне з її "я".
"У кінцевому рахунку, ми маємо зрозуміти всіх індивідів всередині нас, щоби зрозуміти "свою" поведінку", – каже Пітер Крамер.
Насправді, ми не мусимо вороже ставитися до цих "загарбників". Зрештою, вони зробили нас тими, ким ми є сьогодні. "Думаю, тепер ясно, що наші природні прибульці залишаться з нами надовго, добре це чи ні, – каже Лі Нельсон. – Але я впевнена, що позитивні наслідки все ж таки переважають".
Жінка випадково народила дитину свого близнюка
Тест на батьківство, який зробила Лідія Ферчайлд, не передрікав нічого надзвичайного. Жінка мала довести, що батько двох її синів був тією самою людиною, яку вона і вказала. Втім, коли результати тесту повернулися, материнство самої Лідії раптом опинилося під сумнівом – у клітинах дітей не знайшли жодних слідів її ДНК.
Спочатку суд звинуватив жінку в нелегальному сурогатному материнстві з метою отримати пільги.
На щастя, приблизно в той же час науковий світ дізнався про схожий випадок, в якому жінка, здавалося, не була біологічною матір’ю двох із трьох своїх дітей. Це дивне явище пояснили тим, що вона насправді була химерою, тобто два ембріони в утробі її матері злилися в одне тіло на ранній стадії розвитку. Будучи творінням двох різних генетичних програм, деякі з її яйцеклітин мали геном, який відрізнявся від її власного.
Звичайно, це відкриття змусило пані Ферчайльд замислитися над тим, хто вона є насправді. "Найважче було пояснити це моїм синам. Я відчувала, що не передала їм частину себе, – пише жінка на сайті Jezebel. – Я хвилювалася, чи вважатимуть вони мене своєю справжньою матір'ю, адже я не передала їм свої гени".
