Після скасування Конституційним судом кримінальної статті щодо незаконного збагачення чиновники можуть записати в своїх деклараціях все, що хочуть, бо за невідповідність майна законним доходам вже немає відповідальності.
Про це в ефірі Громадського заявив директор Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Артем Ситник.
За його словами, зараз чиновникам немає сенсу брехати в деклараціях.
«Раніше в чиновників був вибір: або приховати щось і уникнути незручних питань де взяв (майно — ред.), і тоді був ризик, що якщо виявлять те, що приховав, то брехня в деклараціях — це менш тяжка стаття (ніж незаконне збагачення — ред.). Або задекларувати і уникнути відповідальності за брехню в деклараціях, але пояснювати де взяв. Зараз цієї проблеми в чиновників немає. Зараз можна вписувати в декларацію все, сенсу брехати немає, бо пояснювати де взяв зараз не потрібно, навіть якщо колосальна різниця між доходами із законних джерел і тим, що чиновник декларує насправді», — пояснив Ситник.
Читайте такожНемає статті – немає справи: якими будуть наслідки рішення КСУ про незаконне збагачення
Раніше Світовий банк та G7 закликали Україну повернути кримінальну відповідальність за незаконне збагачення.
Нагадаємо, що 26 лютого стало відомо, що Конституційний суд визнав неконституційною статтю Кримінального кодексу про відповідальність за незаконне збагачення. Зі скаргою на цю статтю КК до Конституційного суду 12 грудня 2017 року звернулися 59 народних депутатів. Їхні інтереси в суді представляє депутат від «Народного фронту» Павло Пензеник.
Сам глава Конституційного суду, коментуючи скасування кримінальної статті щодо незаконного збагачення, заявив, що у США також немає цієї статті.
Громадські організації попередили, що скасування відповідальності за незаконне збагачення призведе до припинення співпраці з МВФ.
Національне антикорупційне бюро оголосило, що рішення КСУ означає, що всі кримінальні провадження в частині, що стосується незаконного збагачення цих осіб, будуть закриті.
Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні ввели в 2015 році в рамках виконання Плану дій з візової лібералізації ЄС. Ця вимога також було включена в меморандум співпраці з Міжнародним валютним фондом.
