Сподіваюся, що законопроект про особливості держполітики над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях міститиме правки, які виключать посилання на Мінські угоди, унеможливлять подвійні трактування та знімуть запитання опонентів до цього документу. Якщо у підсумковому варіанті такі правки справді залишаться, то ризики від реалізації такого закону будуть знижені. Проте законопроект все-таки має бути більш продуманим і таким, що унеможливлює ризики. Сподіваюся також, що до другого читання будуть включені позиції, пов’язані з Кримом, та будуть враховані зауваження, висловлені під час голосування законопроекту в першому читанні.

Читайте такожКремлю не сподобався новий закон про деокупацію, де Росія названа країною-агресором

Щодо другого законопроекту, який подовжує дію закону про особливий статус ОРДЛО ще на рік, слід зазначити, що цей закон раніше так і не став по-справжньому чинним, оскільки він не мав жодної юридичної сили — тільки політичну і дипломатичну. На даний момент він також не має жодної юридичної сили, оскільки не набуває чинності через те, що не виконані умови його включення. Тобто не відбулася демілітаризація регіону, не припинено військові дії, відповідно, не були проведені вибори. Лише за 5 жовтня ми бачили 24 обстріли за добу наших позицій… Тому дуже сумнівно, що цей закон у короткостроковій перспективі, навіть протягом року, набуде чинності.

Відео дня

Обидва ці законопроекти є контраверсійними. Вони мають більшу політичну вартість, ніж впроваджують певні позиції у законодавче поле. Вони мають низку ризикованих положень, зокрема, відсилання до Мінських угод, навіть не називаючи ці угоди. А це може бути потрактовано Росією як законодавче закріплення громадянського конфлікту в Україні, а також закріплення стороною переговорів окупаційні адміністрації в ОРДЛО.

Якщо це спростить життя нашим дипломатам, я буду тільки це вітати. Але поки що це лише провокує політичну нестабільність і відсутність діалогу в суспільстві. Також ці законопроекти не мають підтримки на фронті. Не було належної політичної дискусії задля вироблення єдиної позиції.

До того ж, вносилися законопроекти таким чином, щоб унеможливити дискусію. І навіть якщо у Банкової були щирі і правильні наміри, все робилося шулерськими методами. А це не додає ні авторитету, ні довіри до тих ініціатив, які продукує президент.

Після голосування у першому читанні мають бути зроблені висновки, і надалі подібні ініціативи повинні проходити через громадянську дискусію. Адже без неї вони не матимуть підвищеної легітимності, без якої такого роду ініціативи просто не можуть реалізовуватися.

Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства