10 разів Кубок чемпіонів вигравали представники Англії, і стільки ж разів тріумфували на найпрестижнішому клубному турнірі команди з Піренеїв. І ось цей паритет повинні були відкоригувати каталонська “Барселона” та лондонський “Арсенал”...
Для “синьо-гранатових” цьогорічний титул міг стати другим в історії, а для “канонірів” вже сама участь у фіналі ліги чемпіонів – своєрідний “дебют”, то що ж говорити про його ймовірний виграш?
Але це лише факти. Що ж до прогнозів, то не дивно, що чи не всі в один голос відводили роль фаворита у вчорашній дуелі на паризькій арені “Стад де Франс” “Барселоні”: потужніший склад, “гострі” форварди Ето’О та Роналдіньо, стабільна гра впродовж сезону, і т. п. Але ж чи не довів впродовж цьогорічної єврокампанії і “Арсенал”, що з ним “жарти” не доречні, і що пройти теоретично сильнішого опонента для них, в принципі, досить ймовірна справа.
Але про “Стад де Франс”. А події на цій арені розвивалися з калейдоскопічною швидкістю. Вже впродовж перших трьох хвилин капітан лондонців Тьєрі Анрі змусив як слід попрацювати голкіпера іспанців. Спершу Вальдес змушений був кинутися під ноги француза, який легко і невимушено вийшов на побачення з воротарем. А ще за мить невтомний француз спробував вдачу сильним ударом з-за меж карної зони каталонців, але миттєва реакція Віктора і його “сейв” знову зберігає “нулі” на табло...
Вже по завершенні першого десятихвилинного відтинку команда Райкарда створила перший гольовий момент: ось тільки удар у ближній кут воріт від Жюлі як для Лемана проблемою не став... Натомість “чорним” для Йєнса став прорив Ето’О, а якщо бути точнішим – “червоним”. Коли камерунець фактично забезпечив собі вихід “один на один” з Леманом, останній відчайдушно кинувся на перехоплення і, дотягуючись до м’яча, зачепив ногу форварда... Ето’О впав (щоправда не у штрафній, а за якийсь метр від неї), а норвежець Терьє Хауге (та сама “людина в чорному”) безапеляційно “запалив” червону картку перед очима розчарованого “номера один” збірної Німеччини на Мундіалі – 2006. Що й казати, не минуло й 20 хвилин, а “Арсенал” фактично знекровлено...
Арсен Венгер у такій ситуації повинен був шукати “десятого зайвого”, і наставник вирішив “пожертвувати” Піресом для того, щоб на захист воріт випустити Альмунью.
Логічно, що “Барса” почала володіти ініціативою, потроху притискуючи “канонірів” до їхнього штрафного майданчику. Ось тільки нічого “екстраординарного” створено не було, натомість “Арсенал” знайшов у собі сили відтягнути “зону дій” подалі від свого останнього рубежу.
А на 37-й хвилині гримнув грім серед ясного неба. Вдесятьох, перебуваючи у статусі “номінального аутсайдера фіналу”, “Арсенал” забиває, та ще й як! Немов відкриваємо футбольний підручник: Анрі справа виконує штрафний удар... М’який випад – навіс, і над скупченням захисників “синьо-гранатових” “вилітає” Кемпбел: по-футбольному вишуканий (іншого слова важко й підібрати, настільки все чітко було виконано) кивок голови “23”-го номера “канонірів”, і “жовті” трибуни з уболівальниками англійців вибухають у невимовній радості: “АРСЕНАЛ” ЗАБИВАЄ!!!!!! 1:0!!!!!!
Якийсь час “Барса”, здавалося б, не могла прийти до тями, втративши у швидкості та “гостроті” комбінацій. Але “каталонці” є “каталонцями”: на останній хвилині основного часу у першому таймі лише стійка рятує “Арсенал” від нічийних “1:1”!!! Не пощастило Ето’О, який, отримавши пас від Роналдіньо, з розвороту намагався “покласти” шкіряного у верхній лівій від себе кут воріт...
Початок другої половини матчі відзначився проходом Іньєсти, який вийшов на заміну замість Едмілсона, і його ударом низом у правий кут Альмуньї, однак голкіпер “Арсенала” не підвів...
Не встигли минути й 10 хвилин після перерви, як про себе нагадала погода: “Стад де Франс” “перенісся” у Лондон... пішов дощ...
Потроху “Барса” намагається “попресингувати” опонента, створити такі необхідні як для неї небезпечні моменти біля воріт “Арсенала”, але, з одного боку, на рівні грає Альмунія, з іншого – каталонців підводить реалізація... Той же Роналдіньо на початку других 45-ти хвилин поки що не вражає своїх опонентів нокаутуючими проривами і пострілами: захисникам і воротарю англійців вдається ці випади “обеззброїти”...
“Барса” ніби й володіє територіальною перевагою, але “огризання” гостей з Туманного Альбіону значно небезпечніші: спершу Юнберг пройшов у карну зону іспанців, але в останню чергу його “укол” перетворився у кутовий. А згодом Анрі мчить ракетою на побачення з Вальдесом, випад у дальній кут.... і Віктор знову рятує своїх партнерів...
Але прийшла 77-ма хвилина... “Барса” розпочинає атаку лівим флангом, причому її автор – Ето’О, комбінація з Іньєстою, м’який пас Ларсона на хід все того ж камерунця, і той “на паузі” відсилає м’яч між Альмунією та ближньою стійкою – 1:1!!!!!!!!!!! SHOW MUST GO ON!
І справді, “шоу має тривати”, адже вже за 5 хвилин потому “Барса” ставить все “з ніг на голову”: тепер вже вони у статусі лідера поєдинку. Белетті (який вийшов на заміну лише на 72-й!), отримавши пас від Ларсона поблизу штрафного майданчику англійців, справа проштрикнув ігрову кулю поміж ніг Альмуньї – 2:1!!!!!!!!!!!!!!!! І вже уболівальники “Барселони” розривають атмосферу “Стад де Франс” своїми співами....
І що тут казати: вчасно ж випустив на поле Райкард Ларсона та Белетті: перший миттю віддав дві результативні передачі, а другий не підвів, завдаючи вирішального удару...
Більше на табло змін не відбулося: “Барселона” намагалася контролювати м’яч, не ризикуючи і тримаючи його у себе, тоді як “Арсенал” вже втратив, здається, той амбіційний запал, яким володів впродовж першого тайму...
Отже, у “Барси” другий Кубок чемпіонів, у “Арсенала” – перший в його історії фінал найголовнішого клубного турніру Європи...
“БАРСЕЛОНА” – “АРСЕНАЛ” – 2:1
Гол: Ето’О 76, Белетті 80 - Кемпбел 37
Вилучення: Леман 20 (“А”)
“БАРСЕЛОНА”: Вальдес, Олегер (Белетті 72), Маркес, Пуйоль, ван Бронкхорст, Деку, Едмілсон (Іньєста 46), ван Бомель (Ларсон 59), Жюлі, Ето`О, Роналдіньо
“АРСЕНАЛ”: Леман, Ебуе, Туре, Кемпбел, Коул, Пірес (Альмунія 21), Жилберту, Юнгберг, Фабрегас (Фламіні 74), Глеб (Рейєс 83), Анрі
