Рішення Печерського районного суду Києва у справі колишнього тимчасово виконуючого обов'язки міністра оборони України Валерія ІВАЩЕНКА свідчать про грубі, системні, фундаментальні порушення прав людини, встановлених міжнародною Конвенцією про права людини і основоположні свободи і підтверджених і закріплених Конституцією України.

Про це сказано в переданій агентству УНІАН заяві дружини і дочки В.ІВАЩЕНКА.

Вони наголошують, що Печерський райсуд продемонстрував абсолютно відверте ігнорування норм Конституції України, якими встановлено, визначено права і свободи людини, оскільки «клопотання, подані нашим батьком і чоловіком і його захисниками, були відхилені колегією суддів на чолі з суддею ВОВКОМ з аргументами, які прямо суперечать Конституції України. Важко припустити, що судді не знають положень Конституції, а отже, вони свідомо ухвалювали незаконні, неправосудні рішення».

Відео дня

«Ми маємо на увазі, по-перше, клопотання, яким Валерій Володимирович вимагав позбавити його від перебування в клітці під час судових засідань. У форматі відкритого, гласного судового процесу це є не що інше, як публічне приниження честі і гідності людини – «демонстрування» його іншим людям, утримуючи в металевій клітці, - так само, як і будь-яку дику тварину у звіринці.

У клопотанні дуже точно, юридично коректно було обґрунтовано, що це є грубим порушенням права на поважання людської гідності (закріпленого статтею 28 Конституції України). При цьому Конституція виключає можливість будь-якого обмеження цього права – навіть на рівні закону (тому жодним законом такого поводження з людиною не передбачено – інакше такий закон був би явно антиконституційним).

Суд також відхилив клопотання, пославшись на норму – не закону, а якогось відомчого нормативного документа МВС», - зазначають рідні В.ІВАЩЕНКА.

Вони також звертають увагу на «знущальний, цинічний, безсовісний коментар при обговоренні цього клопотання представника звинувачення П.КОВАЛЯ. Виявляється, В.ІВАЩЕНКО утримується в клітці з метою забезпечення в суді його безпеки, щоб уникнути загрози його життю і здоров'ю».

Друге клопотання адвокатів В.ІВАЩЕНКА про зміну запобіжного заходу з арешту на підписку про невиїзд було обґрунтоване тим, що йому необхідне спеціалізоване лікування в умовах стаціонару – про це сказано в медичному висновку за наслідками незалежного комплексного медичного обстеження, проведеного за дорученням Печерського райсуду, а також тим, що керівництво Київського СІЗО, де В.ІВАЩЕНКО утримується вже майже рік, офіційно повідомило, що можливості такого лікування немає через відсутність у СІЗО неврологічного відділення і штатом не передбачено лікаря-невропатолога (у В.ІВАЩЕНКА серйозні хронічні проблеми з хребтом, які загострилися внаслідок тривалого перебування в тюремних умовах і дали негативні ускладнення на ноги).

«Однак рішення суду на чолі з ВОВКОМ – зовсім інше. У задоволенні клопотання відмовлено, а що стосується неможливості забезпечити нашого батька і чоловіка необхідним лікуванням в умовах СІЗО, то замість очевидного логічного, справедливого, законного, гуманного рішення – звільнити Валерія Володимировича під підписку про невиїзд (щоб він міг отримати доступ до кваліфікованої медичної допомоги), суд висловив претензії адміністрації СІЗО з приводу відсутності можливості проведення «контингенту» зазначеного лікування. Неначе Апеляційний і Печерський районний суди Києва керуються різним законодавством. Або ж – скоріше – один з них керується законами, а інший – чиїмись протизаконними вказівками», заявляють дружина і дочка В.ІВАЩЕНКА.

Так або інакше, наголошують вони, «Печерський суд як орган державної влади (ст. 6 Конституції України) ухилився від виконання головного конституційного обов'язку, покладеного на державу ст. 3 Конституції: відповідаючи перед людиною за свою діяльність, забезпечити її права і свободи», в даному випадку – людини – ІВАЩЕНКА Валерія Володимировича».

Рідних, близьких, друзів – всіх, хто підтримує В.ІВАЩЕНКА, вірячи в його невинність, «вразили й обурили рішення суду – незаконні, неправосудні, несправедливі. Ми були переконані, що розгляд судом вказаних клопотань і прийняті щодо них рішення привернуть увагу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Але, на жаль, відсутність будь-якої реакції з боку цієї інституції, покликаної захищати права людини в нашій країні (і створеної для цього), підтвердила правоту скептичного ставлення нашого батька і чоловіка до цієї організації, який не захотів звертатися до них в черговий раз. Напевно, пані КАРПАЧОВІЙ і її співробітникам важливіше розповідати пресі про їх турботу про права людей, чим практично допомагати їм. Заявляємо так про це, тому що шановна Ніна Іванівна двічі розповідала журналістам, що, відвідуючи СІЗО, окрім інших людей, «знайомилася з умовами утримання ІВАЩЕНКА», «заслуховувала ІВАЩЕНКА», хоча жодного разу особисто цього не робила – посилала своїх підлеглих. А на два звернення до неї В.ІВАЩЕНКА у зв'язку з грубим порушенням його прав і одне – його дружини, Валентини ІВАЩЕНКО, ми не одержали жодної відповіді, не говорячи вже про реальну допомогу. Хоча питання, порушені в згаданих клопотаннях, стосуються не тільки В.ІВАЩЕНКА – вони свідчать про грубі системні, фундаментальні порушення прав людини, встановлених міжнародною Конвенцією про права людини і основоположні свободи і підтверджених і закріплених Конституцією України».

Довідка УНІАН. Головним управлінням військових прокуратур Генеральної прокуратури 20 серпня 2010 року було порушено кримінальну справу щодо В.ІВАЩЕНКА. До нього було обрано запобіжний захід – взяття під варту.

1 листопада 2010 року Генпрокуратура закінчила розслідування кримінальної справи. В.ІВАЩЕНКА і арбітражного керівника державного підприємства Міноборони “Феодосійський судномеханічний завод» Р. звинувачують у службових зловживаннях і пособництві в незаконному відчуженні майна під час санації заводу.

19 серпня 2011 року Печерський райсуд Києва відмовив В.ІВАЩЕНКУ в задоволенні клопотання про перебування на судових засіданнях поза межами клітки для підсудних.

Як наголошується в рішенні суду, перебування підсудних в залі судового засідання здійснюється відповідно до інструкцій конвойної служби, затверджених Міністерством юстиції України, Верховним Судом, МВС, СБУ.

Крім того, в постанові суд посилається на те, що чинний Кримінально-процесуальний кодекс не дає суду повноважень коригувати умови доставки і перебування в залі суду підсудних.