Екс-прем’єр-міністр України Юлія ТИМОШЕНКО повідомила, що під час свого ув’язнення прочитала «Листи з в’язниці» Дітріха Бонхеффера – протестантського теолога, страченого нацистами учасника антигітлерівського опору.
Про це йдеться в оприлюдненому на сайті Ю.ТИМОШЕНКО листі екс-прем'єра з Лук'янівської в’язниці, написаному на свято Різдва за католицьким стилем.
«Тут я прочитала піднесені та напружені «Листи з в’язниці» Дітріха Бонхеффера, в яких він тужить за Христом, здатним запропонувати милосердя світові, а потім стати мучеником заради кожної людини. Написану у тісній, сирій та смердючій камері, в якій надія мала померти раніше за тіло, Бонхеффер створив книгу, сповнену віри, відкритості, можливостей та надії – навіть у найтемнішу для людства годину», - зазначила Ю.ТИМОШЕНКО.
«Коли я думаю про важке становище України, я згадую один епізод з книги. Коли Бонхеффер чекав на страту нацистами, він написав, що у в’язниці «безбожність світу не ховається, а навпаки – унаочнюється і постає в неочікуваному світлі», - йдеться у листі екс-прем’єра.
"Кажуть, що в окопах під вогнем немає атеїстів. Тут, після показового судилища наді мною та чотирьох з половиною місяців у камері, я зрозуміла, що у тюрмі також немає атеїстів.
Коли тебе, не зважаючи на нестерпний біль, допитують та судять прямо в тюремній камері десятки годин, без перерви і перепочинку, коли вся каральна система авторитарного режиму щодня намагається знищити тебе навіки, а підконтрольні владі ЗМІ зранку до вечора цілеспрямовано дискредитують твоє ім’я… Тоді молитва стає єдиною інтимною, вартою довіри розмовою, що вселяє надію. Ти розумієш, що Господь – твій єдиний друг, твоя єдина доступна родина, тому що будучи позбавленою навіть доступу до священика, я не маю кому більше довірити свої думки та надії.
У цю пору любові та родинного свята, у Різдвяні дні, самотність тюремної камери стає особливо нестерпною... Але дивно те, що твої почуття не притупляються цим мертвим та жахливим світом. Навпаки, він запалює їх: твій розум звільняється від повсякденних турбот, щоб думати про вічне та твоє місце у ньому. Ця свобода духу є справжнім несподіваним подарунком у різдвяну пору. У темряві камери, я знаходжу сили та надію від того, що знаю: Господь – поруч зі мною. Адже де ще місце Христа, як не поруч з тими, хто страждає та просить милості".
