Для більшої частини громадян України демократичні цінності не мають практичного значення.
Такі результати дослідження «Усвідомленість українського вибору», проведеного Інститутом Горшеніна в рамках річної програми «Ментальні основи вибору», передані агентству УНІАН.
Так, всього 46% українців вважають, що свобода слова має для них якусь практичну цінність, 40% вказали на право вільного пересування і вибору місця проживання. Право відкрито висловлювати свою думку про політику і владу цінують тільки 35%, а можливість голосувати на виборах на власний розсуд – кожен третій. При цьому свободі підприємництва українці відвели одне з останніх місць у списку значущих демократичних цінностей. Вона має практичне значення тільки для кожного четвертого громадянина країни.
Коментуючи отримані результати, експерт Інституту Горшеніна Володимир ЗАСТАВА зазначив, що в «українському суспільстві ще дуже сильні рудименти «радянської» свідомості», адже в Радянському Союзі демократичні цінності були просто ні до чого. За словами експерта, про це яскраво свідчить ставлення українців до приватної власності, яка, на думку більшості, поки що не є чимось особистим і недоторканним. Водночас в демократичних країнах саме ставлення до приватної власності як до недоторканної цінності і до підприємців у найширшому розумінні слова як «двигуна економіки» є тим стрижнем, на якому тримається все суспільство, а демократія – це свого роду набір інструментів, які дозволяють захистити і свою власність, і свободу, і особистий життєвий вибір, зазначив В.ЗАСТАВА.
За словами експерта, відсутність належної поваги до приватної власності і підприємництва призводить до того, що більшість українців украй негативно ставляться до нерівного достатку людей. Це дуже помилковий світогляд, який подавали суспільству як єдино правильний в радянську епоху, сказав В.ЗАСТАВА.
Для підтвердження своїх слів експерт навів результати дослідження. Так, тільки кожен третій українець вважає нормальним явище, коли одні люди заробляють більше інших.
«Якщо запитати у шахтаря, який опускається в забій, або сталевара, що йде в цех, або ж у сільського шкільного вчителя, навіщо їм потрібна демократія, то спектр можливих відповідей буде не дуже широким, а іноді ще й часто пересипатиметься нелітературними висловами. Ще півроку тому, після проведення дослідження стосовно українського «середнього класу», ми зробили висновок, що в Україні немає скільки-небудь значущої групи людей, яка б потребувала демократії. Таких людей не більше 10%. Решта суспільства не розуміє ні що таке демократія, ні що вона дає. З іншого боку, те що не розумієш, те і не цінуєш. Тому діагноз України невтішний – демократія нікому не потрібна», - підсумував В.ЗАСТАВА.
