Європейський суд з прав людини визнав законними дії співробітників Державної пенітенціарної служби стосовно засудженої екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.
Про це йдеться у переданій УНІАН заяві прес-служби ДПС щодо оприлюдненого сьогодні рішення у справі «Тимошенко проти України».
У заяві нагадується, що суд визнав неприйнятними скарги Ю.Тимошенко за статтею 3 Європейської конвенції з прав людини щодо умов тримання та неналежного медичного лікування під час перебування під вартою.
Судом також визнано, що Ю.Тимошенко приділялась значна увага з боку українських органів влади, які доклали зусиль значно більших, аніж зазвичай передбачається заходами з охорони здоров’я для усіх ув’язнених.
ДПтС України нагадує, що в листопаді та грудні 2011 року представники Європейського комітету з попередження тортур відвідали Київський СІЗО, де утримувалася Ю.Тимошенко, і не виявили жодних підстав для занепокоєння щодо стану здоров’я та медичного супроводу ув’язненої.
Суд також визнав неприйнятною скаргу Ю.Тимошенко щодо цілодобового відеонагляду за нею в лікарні, а також «надуманого нею побиття під час перевезення до лікарні 20 квітня 2012 року».
Таким чином Європейський суд з прав людини офіційно підтвердив відсутність фактів катування або нелюдського, чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання відносно Ю.Тимошенко.
У зв’язку з цим ДПтС вкотре наголошує, що «дії співробітників відомства стосовно Ю.Тимошенко за час її перебування в Київському СІЗО, Качанівській виправній колонії та ЦКЛ «Укрзалізниці» у м. Харкові були законними та такими, що не принижували честь і гідність ув’язненої».
«Як наслідок, усі заяви з боку самої Ю.Тимошенко та її захисників були упередженими, необ’єктивними та такими, що безпідставно компрометували дії співробітників ДПС», - підсумували у відомстві.
Як повідомляв УНІАН, сьогодні, 30 квітня, Європейський суд з прав людини встановив порушення двох статей Конвенції з прав людини у справі колишнього прем’єр-міністра Ю.Тимошенко.
Судді одноголосно визнали порушення параграфа першого статті 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність), порушення параграфа четвертого статті 5 Конвенції (право ініціювати провадження для встановлення законності затримання), а також порушення параграфа п’ятого статті 5 Конвенції (право на відшкодування за незаконний арешт чи затримання).
Крім того, судді одноголосно визнали порушення статті 18 Конвенції з прав людини, яка забороняє застосування обмежень прав і свобод для інших цілей ніж ті, що встановлені Конвенцією.
