Реформу середньої освіти слід почати зі зміни статусу вчителя

15:26, 06 травня 2014
Політика
178 0

За останні роки Україна двічі брала участь у міжнародному моніторинговому дослідженні TIMSS (2007 і 2011 рр.). Це дослідження виявляє рівень знань учнів з математики і природничих дисциплін. Результати не дуже втішні, особливо у початковій школі. Для того, щоб Україні із «задовільного» стану освіти перейти до наступного - «доброго», на мою думку, слід здійснити ряд необхідних реформ.

Франкове «вчителем школа стоїть» залишається актуальним понині. Педагогічний процес – це основа навчальної діяльності. Науковцями доведено, що якість освіти на 72% залежить від якості навчального процесу у школі. Не технології, а майстерність вчителя, у першу чергу, визначає якість. Основний рушій в освіті це – мотивація учнів вчитися і мотивація учителів навчати. Отже, у першу чергу необхідно створити більш глибоку мотивацію і змінити ставлення до престижності професії вчителя і професійного зростання.

Престижність професії визначається рівнем заробітної плати. Для того, щоб значно підвищити заробітну плату, вчителям необхідно консолідувати шкільну систему. В Україні є багато малокомплектних шкіл. Вартість навчання учня у мало комплектній школі є значно дорожча, а якість – значно гірша. В Україні, у середньому, на одного вчителя припадає 8,5 учнів, це – дуже низький показник. Для порівняння, в європейських країнах середній показник – 17, а в розвинених країнах Південної та Східної Азії, де середня освіта – одна з кращих у світі – 30 учнів. Якщо не змінити шкільну мережу, уряд не зможе підняти зарплату вчителю. Це питання – дуже болюче. Всі уряди, політичні партії декларують, що вони не будуть закривати школи, але, якщо ми не зменшимо кількість шкіл, не збільшимо наповнюваність класів, то не зможемо підняти якість освіти. Фактично, вибір полягає між збереженням робочих місць для вчителів і якістю освіти дітей.

На мою думку, оптимізацію шкіл можна провести тільки паралельно із адміністративною реформою. Тому що  згідно з чинного законодавства, школи фінансує район, а рішення про ліквідацію чи реорганізацію школи приймає місцева громада, яка не фінансує школу.

Наступне, що потрібно робити – вводити показники, які вимірюють якість шкільної освіти. Сьогодні більшість директорів дрейфує в сторону завгоспів, вони більше думають про господарку, ніж про навчальний процес. Зрештою обставини їх змушують це робити. Директори більше піклуються показниками лічильників на комунальні послуги, ніж показниками якості освіти.

У Радянському Союзі були два головні показники: якість і успішність. Успішність – відсоток дітей без двійок, якість – відсоток тих, хто вчиться на 4-5. Відповідно, кожний вчитель  відповідав за результат своєї праці.  Гадаю, що вчителів повинні звітувати за результат своєї праці перед батьками і всією громадськістю. І школи теж мають звітувати за якість своєї роботи.

Отже, першочергові реформи: підвищення статусу вчителя, консолідація, встановлення високих якісних показників, до яких потрібно прагнути і підзвітність.

Наступний крок –  збільшення фінансування. Якщо уряд справді хоче  робити реформи середньої освіти – слід витратитися. Але, найголовніше, щоб у реформаторів було розуміння, що вони хочуть отримати на виході, яку додану вартість освіті ці реформи дадуть.

Яких ще реформ потребує середня школа?

Слід змінити структуру середньої освіти. Вважаю, що слід відділити старшу школу від основної. В Україні є мережа професійно-технічних ліцеїв і училищ.  Потрібно паралельно створити мережу  академічних ліцеїв, які  готуватимуть  учнів до вступу в університети відповідного профілю. Скеровувати учнів в ці  навчальні заклади і вибирати профіль слід за результатами зовнішнього незалежного оцінювання, яке варто проводити після 9 класу. Без відсіву невмотивованих учнів, підвищити якість середньої освіти у старшій школі не вдасться.

Наступне, що, на мою думку, слід зробити – подолати багатопредметність. Сьогоднішні навчальні плани знеохочують дітей вчитися. Переконаний, що один урок в тиждень з якогось предмету не дає жодного результату, це гроші, викинуті на вітер. Навчання в школі слід перевести на  семестри і ґрунтовно вивчати по 6-7 предметів на семестр, не більше.

Чому є неефективною система профільного навчання, яка зараз впроваджується? Відповідь – через шкільну мережу. У Львівській області 82% шкіл сільської місцевості не мають паралельних класів, а  профільне навчання можна реалізовувати тоді,  коли в школі є хоча б  3-4 паралельні класи.

Останнє дослідження TIMSS показало три катастрофічні  речі для України:

по-перше, освіта перестає бути соціальним ліфтом: дитина з бідної родини в Україні немає шансів отримати якісну освіту;

по-друге, зростає різниця у якості освіти між сільськими і міськими школами, сільські школи стають все гіршими, міські ще тримаються на певному рівні;

по-третє, кращі результати з математики отримали ті учні, вчителі яких мають стаж більше 20 років, тобто не йде відтворення системи освіти. Здібніші випускники шкіл не обирають учительський фах.

Впевнений, що мої думки не є відкриттям. Багато спеціалістів знають, що потрібно зробити, але як це робити, щоб не збурити суспільство, де взяти ресурси, - відповідь на ці питання знайти не так просто. Але ми мусимо  знайти відповідь, бо без якісної освіти, у нас немає  шансів досягти успіху у розвитку нашої країни.

Павло Хобзей, проректор Українського католицького університету

Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter