Президент Росії Володимир Путін і його літня команда святкували Великдень у Страсну п'ятницю. Велика колонна зала головного храму мінтакназоборони в Кубинці була прикрашена Z-пасками, Z-яйцями і просто великим дерев'яним Z, на якому був розіп'ятий голий міністр так званої оборони Сергій Шойгу. Патріарх Кирило кадив на нього кадилом, у якому ароматно потріскував тютюн із цигарок святого Сталіна "Герцеговина Флор".
- А я вам розповім, звідки на крейсер "Москва" готувався напад! – з відчаєм шибеника тараторив Шойгу. - Атака коректувалася з дрона Судного дня особисто Байденом, як уже заведено на Україні, було випущено п'ятсот ракет. Система ППО С-300ф "Форт" спрацювала на відмінно, але в останній момент навідник зблювував за комір наладчику, наладчик насрав у кишеню акустику, зав'язалася п'яна бійка, поламали якір, сп#здили торпедний відсік, і перед командиром постав непростий вибір.
- Який же? - кисло запитав Путін. Він сидів посеред церкви, однією рукою намертво вчепившись у стіл, а другою - у кашкет Гітлера, найціннішу реліквію храму, і вираз його обличчя не віщував Шойгу нічого хорошого.
- Командир міг накрити корабель хмарою дипольних відбивачів, щоб збити з курсу примітивні українські ракети, - пояснив Шойгу, - але коли з'ясувалося, що дипольні відбивачі теж сп#здили, командир побачив, що навколо крейсера плавають на надувних матрацах неповнолітні діти, які могли постраждати від безвідповідального удару київської хунти. "Москва" не стала ховатися і почала розстрілювати ракети з артилерії, але навідника знову знудило, і…
- Я дивлюся, того дня була велика качка, - зауважив Лавров, із задоволенням пересипаючи в кишені штанів жменю дефіцитних цвяхів, затрофеєних визволителями Бучі, для Росії за нинішніх часів це був цілий статок. - І як, вдалося взяти Одесу?
- Так точно, - просяяв Шойгу, - правда, по дорозі в атаку стався частковий хлопок боєзапасу, і 500 членів екіпажу здійснили від'ємне народження.
- Що ж, непогано, - зауважив Кирило, любовно розглядаючи через рукав ряси труси Кальтенбруннера, які він одягнув із нагоди свята. - Чи вціліла чудотворна тріска хреста господнього, що зберігалася на судні?
- Звичайно! - вигукнув Шойгу. - Все нормально, її взагалі сп#здили з самого початку. Послухайте, Владім Владімич…
- Називай мене Рюрикович, - звелів Путін.
- Винен, Рюрик Рюрикович, - поправився Шойгу. - Чи не можна мене зняти вже з цього розп'яття? У мене хворе серце, у мене в грудях поколювання, що віддає в ліву руку.
- Випий отрути, тварюка! - вкрадливо сказав Путін. - Тобто, я, звичайно, хотів сказати "випий відвари трав", ну, ти зрозумів…
- Ні, - сказав Шойгу, стрімко бліднучи. - Я більше не буду.
На вулиці прогуркотав комбайн "Джон Дир", сп#зженний Кадировим із виставки в Херсоні. Кадиров думав, що це джип, і тепер їздив тільки на ньому, посвистуючи з кабіни симпатичним вівцям. Усі йому заздрили.
До церкви увійшла дружина великомученика Медведчука Оксана Марченко з набритими залисинами й опухлим обличчям. Вона була одягнена в кімоно і мала явні симптоми стероїдного сказу. Було видно, що вона прийшла звертатися до Путіна, ретельно підготувавшись.
- Рю... - сказала Марченко. – Рю…
- Рюрикович, - м'яко підказав Путін.
- Шановний Рюрикович Рюрикович, - сказала Марченко зі сльозою в голосі. - Палко закохана жінка, знемагає від недой…
- А ти взагалі не лізь, вобла волоока! - ревниво закричав Шойгу. - Зараз моя черга просити Рю... Рю…
- Рюриковича! - закричав Путін. - Рюриковича, мати його так, невже так важко запам'ятати?
- Не сєрчай, князь, - проспівав Кирило. - Давай краще поZестосаємося.
З цими словами патріарх дістав зі спеціального туєска два чорних яйця з намальованою на них літерою Z - куряче і страусине - і подав Путіну страусине.
Путін важливо переzестився і азартно стукнув своїм величезним яйцем по маленькому яйцю противника. Яйце Путіна розсипалося на шматки, і звідти випала голка. Шойгу відчайдушно рвонувся, зіскочив із розп'яття, схопив голку, зламав її навпіл і з радісною надією подивився на Путіна.
- Що, думав, все так просто? - посміхнувся Путін.
- Це не те, що ви думаєте, - швидко сказав Шойгу. - Мені здається, що це смерть Зеленського... Я, власне, навіщо приходив. Конструкторське бюро імені Марала Ягеля закінчило розробку надсучасної супергіперсвітової ракети "Рюрик-2м", здатної летіти боком. Двадцять мільярдів євро не пропали дарма, Києву кінець.
- З цього і треба було починати! - зрадів Путін. - Показуй скоріше.
Шойгу урочисто дістав із саквояжа циліндричний предмет розміром із поліно, загорнутий в промаслений папір, на якій було написано "Рюрик-2м", і з благоговінням поклав його на стіл.
- Розгортай! - нетерпляче вигукнув Путін.
- Та не треба, - сказав Шойгу, - давайте краще подивимося мультфільм, там все більш наочно…
Путін, не в силах стримуватися, схопив поліно, жадібно розірвав пакувальний папір і побачив, що це й справді поліно.
- Це ж поліно, - здивовано сказав Путін.
- Красівоє, - сказав Шойгу, задкуючи. - Дуже смертоносне. Аналогов нєт. Америка відстала від нас мінімум на тридцять років.
- Та ти що! - вигукнув Путін, радісно потираючи руки. - На цілих тридцять років?!
- Не менше, - впевнено сказав Шойгу. - А взагалі, на сорок.
Путін просяяв і погрозив кулаком невидимому Байдену, не приховуючи торжества. Баланс сил у світі змінився. Страсна п'ятниця стрімко переходила в Вяліку Перемогу.
Василь Рибніков
