Будь-який турист, який опинився біля Стоунхенджу на півдні Англії, дивується, як доісторичним британцям вдавалося транспортувати, вирізати та ретельно впорядковувати великі стоячі камені, що можуть важити до 30 тонн. Як виявилось, один з цих каменів - 6-тонний вівтарний камінь у центрі доісторичної пам'ятки - привезли з найпівнічнішого краю Шотландії за 430 миль (майже 700 км - УНІАН), що набагато далі, ніж вважалося раніше, пише The Wall Street Journal.
Зазначається, що відкриття групи геологів та дослідників з Великої Британії та Австралії, яке було опубліковане в середу в науковому журналі "Nature", розгадує одну з найдавніших таємниць відомої пам'ятки. Також це відкриття свідчить про те, що стародавня Британія була більш пов'язана, ніж вважалося раніше, адже частини пам'ятки походять з Англії, Уельсу, а тепер і Шотландії.
"Ми були вражені, коли виявили, що він походить з північно-східної Шотландії", - зазначив для BBC Нік Пірс, професор Аберістуйського університету в Уельсі.
За словами вчених, круглі камені біля Солсбері на півдні Англії були встановлені поетапно, починаючи близько з 5 тисяч років тому, або близько 3000 років до н.е. Більшість науковців стверджують, що це місце використовувалося для поклоніння і ритуалів, проте багато чого в ньому інтригувало відвідувачів впродовж століть. Зокрема середньовічний священнослужитель та історик Джеффрі Монмутський висловив припущення, що великі камені були привезені з Ірландії магом Мерліном.
Дослідники також розповіли, що найбільші камені пам'ятки, вагою від 20 до 30 тонн, походять з глибини близько за 30 кілометрів від нього. Проте колекція трохи менших каменів у внутрішній частині пам'ятки, а саме так звані блакитні камені, були "чужими" та не збігалися ні з чим, що було знайдено на місцевому рівні.
Ще у 1923 році валлійський геолог виявив, що камені походять з пагорбів Преселі в Уельсі, близько за 225 кілометрів звідси.
Водночас вважалося, що вівтарний камінь походить з Уельсу. Проте геологи виявили, що камінь не збігається з тими, що були виявлені на пагорбах Преселі. Тому вчені оглянули інші родовища пісковиків по всьому Уельсу, проте не змогли знайти збігів, зазначив Річард Бевінс з Аберістувітського університету в інтерв'ю журналу Nature.
"Тоді ми сказали: "Настав час зробити крок назад. Чому його називають блакитним каменем? Чому ми думаємо, що він з Уельсу, і чи не настав час повністю переосмислити?", - зауважив він.
Геологи надіслали зразок породи валлійському аспіранту Ентоні Кларку, який мав доступ до складного обладнання. Він підкреслив, що вівтарний камінь - це осадова гірська порода, що складається з найдрібніших спресованих зерен, кожне з яких має унікальний вік і хімічні характеристики, які надають йому унікальний "відбиток пальця", або ДНК.
Тож тепер залишається загадкою, як камінь потрапив до Стоунхенджу. За словами Бевінса, є два варіанти: його принесли або люди, або лід під час останнього льодовикового періоду. На думку дослідника, переміщення льодом малоймовірне і не відповідає жодним відомим схемам руху льоду з цієї частини Шотландії до Стоунхенджу, а також немає доказів того, що крижаний покрив покривав цю частину південної Англії.
Наукові відкриття - останні новини
Як писав УНІАН, вчені розкрили таємницю зникнення стародавнього американського міста. Відомо, що в ньому мешкало понад 50 тисяч людей. За словами науковців, залишення стародавнього міста було поступовим процесом.
Також повідомлялось, що археологи знайшли таємничий вхід біля піраміди Хеопса. Дослідники кажуть, що ці структури можуть бути невідомою гробницею, яку збудували 4 500 років тому.
