«Тут пройшло більше половини мого життя», - сказав Геннадій Лаптєв. Широкоплечий український вчений сумно посміхається, стоячи поруч з порожнім охолоджувальним резервуаром Чорнобильської атомної електростанції.
«мені було лише 25 років, коли я почав працювати тут як ліквідатор. Тепер мені майже 60», - додав він.
В зоні відчуження побували тисячі ліквідаторів, які брали участь в масштабній і небезпечній операції розчищення після вибуху на ЧАЕС в 1986 році. Це був найгірша ядерна аварія в історії, пише BBC. Резервуар охолодження станції висох після того, як насоси, які відкачували в нього воду з річки неподалік, нарешті вимкнули в 2014 році. Таким чином, це сталося через 14 років після того, як три реактори станції, які лишилися, були зупинені.
Читайте такожNewsweek: Дике життя процвітає в радіоактивному Чорнобилі без людей
Аналіз пилу на радіоактивне забруднення – це лише невелика частина дослідження забруднення в зоні відчуження, яке триває вже кілька десятиліть. Аварія на ЧАЕС перетворила місцевість на велетенську заражену лабораторію, де сотні вчених намагаються з’ясувати, як довкілля відновлюється після ядерної катастрофи. Видання нагадує про те, як в 1986 році на Чорнобильській електростанції стався вибух. Лаптєв, який працює на український Гідрометеорологічний інститут, почав працювати у зоні відчуження через три місяці після евакуації населення з Чорнобиля і Прип’яті.
«Зазвичай ми літали на гелікоптері з Києва кожен день, щоб зібрати зразки води і ґрунту. Тоді було важливо зрозуміти масштаби зараження, щоб накреслити перші мапи зони відчуження», - пояснив він.
Сьогодні зона лежить між Україною і Білоруссю, займаючи площу близько 4 тисяч квадратних кілометрів. Це вдвічі більше, ніж площа Лондона. Все населення в радіусі 30 кілометрів від ЧАЕС було евакуйоване. А всі населені пункти довкола зони – покинуті. Офіційно всім заборонили повертатися сюди жити. Однак, насправді люди тихо почали їхати назад у рідні села через кілька місяців після катастрофи.
На відміну від 30-кілометрової зони, жодні КПП не стоять перед напівпокинутими територіями навколо неї. У Народичах живе понад 2,5 тисяч людей. Село розташоване всередині зони у більш широкому розумінні. Тут діють жорсткі закони офіційно забрудненої місцевості. Зокрема, заражену землю не можна обробляти і вирощувати на ній продукти.
Читайте такожУ мертвому місті Прип'ять встановили "артефакт" (відео, фотогалерея)
Сьогодні цю частину України не можна просто поділити на дві категорії: заражену і ні. Дослідники виявили, що наслідки Чорнобильської аварії більш складні, ніж здавалося. А саме місцевість надто дивна і цікава, щоб просто запровадити заборону, як в Народичах. Насправді, страх перед радіацією насправді шкодить населенню села більше, ніж сама радіація.
ЧАЕС розташована менш ніж за кілометр від її висохлого резервуару для охолодження. Великий «новий саркофаг» впливає четвертий реактор з 2016 року. Під ним крани-роботи розбирають радіоактивні уламки, які лежать там вже 33 роки поспіль. Професор Джим Сміт з Університету Портсмаута вивчає наслідки Чорнобильської катастрофи з 1990 року. Під час чергової своєї поїздки в зону він показав журналістам BBC дозиметр – прилад, який показує радіаційний фон місцевості. Атоми пилу ядерного палива, які потрапили в довкілля в 1986 році, тепер спонтанно розпадаються. Вони виділяють промені з високим рівнем енергії. Тож дозиметр виявляє їх.
Показники у одиницях під назвою мікрозіверти здаються зрозумілими лише в певному контексті відносної «радіоактивності». Приміром, в якийсь момент польоту в Київ з Великої Британії дозиметр показує 1,8 мікрозівертів на годину.
«Зараз показник 0,6 мікрозівертів. Тож це приблизно третина від того, що ми отримуємо під час авіаперельоту», - сказав Смітт.
Ці його слова прозвучали особливо дивно, якщо він це сказав менш ніж за кілометр від ЧАЕС. Але британський вчений пояснив, що людство насправді живе на радіоактивній планеті. І природна радіація оточує нас постійно.
«Вона надходить від сонячного проміння, від їжі, яку ми їмо, від самої Землі», - пояснив Сміт.
Читайте такожУ мертвому місті Прип'ять встановили "артефакт" (відео, фотогалерея)
Саме тому, коли ми піднімаємося на 12 кілометрів у небо на літаку, менший шар атмосфери планети захищає нас. І рівень опромінення вищий.
«Так, зона відчуження заражена. Але якщо ми помістимо її на глобальну карту радіоактивності, вона буде лише «гарячою точкою» з невеликим підвищенням показника. Природна радіація навколо нас. Вона відрізняється у різних країнах і різних місцях. Багато районів зони відчуження мають нижчий показник радіації, ніж деякі місця природної радіоактивності у світі», - додав британський вчений.
Хоч межі зони відчуження не змінилися, її ландшафт тепер не впізнати. Там, де людям довелося піти геть, тепер домінує природа. Дике життя тепер огортає покинуті будівлі, ферми, а в місцевих селах з’являється постапокаліптичний дух. Сміт разом з колегами проводить дні в Чорнобильській зоні, збираючи зразки і розміщуючи камери і аудіообладнання, яке тихо збирає інформацію про диких звірів, які живуть тепер тут. Вчені намагаються з’ясувати, як радіація впливає на них.
Журналісти BBC і вчені вирушили в Рудий ліс, який був знищений радіацією більш ніж 30 років тому. Показники дозиметра тут в 30-60 разів вищі, ніж біля самої ЧАЕС.
«Нам не варто бути тут довго», - сказав Сміт. Він разом з колегами швидко взяли зразки ґрунту, зробили кілька знімків і швидко повернулися до машини.
Видання пише, що з радіоактивним забрудненням після Чорнобильської катастрофи пов’язані тисячі випадків захворювання на рак щитовидної залози, які були з різним успіхом вилікувані. Однак, існують підозри, що наслідки Чорнобиля можуть викликати й інші форми раку. Втім, наукові дослідження поки не дали чіткої відповіді на це питання.
В 2006 році, оцінюючи довгострокові наслідки аварії, Всесвітня організація охорони здоров’я дійшла висновку, що вона вплинула на психічне здоров’я багатьох людей. Зокрема, експерти пов’язали виникнення різних проблем і відхилень через страх перед радіацією, а також через підрив звичного способу життя.
Будучи вченим, який багато років вивчає зараження зони відчуження, Генадій Лаптєв визнає, що він не чекав, що жителі села Народичі будуть боятися радіації.
«Це великий фактор, який впливає на їхні життя навіть через 30 років після аварії. Мене це дуже здивувало», - сказав він.
Страх перед опроміненням шкодить фізично і психічно. Відчуття приреченості і безнадійності у жителів зони тісно пов’язане з їхнім надзвичайно високим рівнем алкоголізму і куріння. І те, й інше сильно шкодить здоров’ю цих людей.
«Те, що тут сталося, жахливо. Але це досі пригнічує життя місцевих людей. Якимсь чином, хоч це буде і дуже важко, ми повинні рухатися в напрямку ситуації, де люди зможуть повернутися до свого життя без страху перед радіацією», - сказав Лаптєв.
