Як повідомляє прес-центр Київської патріархії, з цієї нагоди у Володимирському кафедральному соборі відбулася Патріарша Божественна Літургія, після завершення якої було відслужено подячний молебень.
Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (в миру Михайло Денисенко) народився 23 січня 1929 р. в селі Благодатному Амвросіївського району Донецької області в родині робітника. 1946 р., після закінчення середньої школи, вступив до Одеської духовної семінарії, яку закінчив з відзнакою і того ж року вступив до Московської духовної академії. Навчаючись на II курсі, 1 січня 1950 р. прийняв чернечий постриг з ім’ям Філарета.
15 січня 1950 р. Святійшим Патріархом Московським і всієї Русі Алексієм був рукопокладений в сан ієродиякона, а 18 червня 1951 р. – у сан ієромонаха.
У 1952 р. закінчив Московську духовну академію з ученим ступенем кандидата богослов'я.
У 1957 р. переведений на посаду інспектора Київської духовної семінарії, а 12 липня 1958 р. - возведений у сан архімандрита і призначений ректором Київської духовної семінарії.
У 1960 р. архімандрита Філарета призначено керуючим справами Українського Екзархату і настоятелем Свято-Володимирського кафедрального собору в м. Києві, а з червня 1961 по січень 1962 р. він був настоятелем подвір’я Російської Православної Церкви при Олександрійському Патріархаті у місті Олександрії (ОАР).
12 січня 1962 р. ухваленням Святішого Патріарха Алексія і Священного Синоду архімандрит Філарет був обраний єпископом Лузьким, вікарієм Ленінградської єпархії, з дорученням керувати Ризькою єпархією.
Після утворення єпархії Російської православної церкви на території Австрії у жовтні 1962 р. призначений єпископом Віденським і Австрійським.
12 грудня 1964 р. призначений єпископом Дмитровським, вікарієм Московської єпархії, ректором Московської духовної академії і семінарії.
14 травня 1966 р. возведений у сан архієпископа і призначений Екзархом України, архієпископом Київським і Галицьким, постійним членом Священного Синоду.
25 лютого 1968 р. возведений у сан митрополита.
У 70-80-ті роки митрополит Філарет вів активну церковну громадську діяльність.
Після прийняття Верховною Радою України 24 серпня 1991 р. рішення про проголошення України незалежною державою, за ініціативою митрополита Філарета 1-3 листопада 1991 р. відбувся Всеукраїнський Помісний Собор УПЦ, який одноголосно прийняв рішення про повну канонічну незалежність, тобто автокефалію Української православної церкви. Собор звернувся до Патріарха Алексія II і єпископату Російської Православної Церкви з цим рішенням, але Архієрейський Собор РПЦ 1-2 квітня 1992 р. відмовив надати Українській православній церкві автокефалію.
26 червня 1992 р. в Харкові був скликаний собор, який обрав ще одного митрополита Київського. Ним став митрополит Володимир (Сабодан).
25 червня 1992 р. відбувся Всеукраїнський Помісний Собор, на якому проголошено об’єднання частини Української православної церкви і Української автокефальної православної церкви в єдину Українську православну церкву Київського патріархату.
У жовтні 1995 року на Всеукраїнському Помісному Соборі митрополит Філарет був обраний Патріархом Київським і всієї Руси-України.
За церковні заслуги Патріарх Філарет нагороджений орденами Російської православної церкви, Александрійського, Антіохійського, Ієрусалимського, Болгарського та Грузинського, Польського, Чехословацького Патріархатів та Церков. Нагороджений Орденом Ярослава Мудрого всіх п’яти ступенів, а також Орденом Свободи.
