Про це повідомляє офіційний сайт УГКЦ.
Владика Сімкайло народився 21 листопада 1952 року в м.Караганді, де відбували заслання його батьки за участь в УПА. У 1963 році батьки повернулися в Україну.
Родина Сімкайлів була близько знайомою з Єпископом підпільної УГКЦ Павлом (Василиком), який ознайомив їх зі становищем УГКЦ і запропонував Миколаю стати священиком. Вивчав богословські науки в підпільній духовній семінарії. 15 травня 1974 р. Владика Павло (Василик) уділив Миколі дияконські і священицькі свячення.
У серпні 1987 року о. Микола разом з групою українського духовенства, монахів і мирян оголосив, що виходить з підпілля. Він був членом делегації, яка виборювала права УГКЦ в Москві, а також голодування, що тривало з 19 травня до 24 листопада 1989 року. 1 жовтня 1989 року в Івано-Франківську відбулася 50-тисячна демонстрація вірних і прихильників УГКЦ, під час якої о. Микола відслужив панахиду і виголосив проповідь на могилі Січових Стрільців, за що був заарештований на 15 діб. 28 січня 1990 року після Служби Божої перед закритим Кафедральним собором Святого Воскресіння голова облвиконкому урочисто передав ключі від храму єпископам УГКЦ.
20 лютого 1990 року грамотою Владики Софрона (Дмитерка) о. Микола був призначений парохом цього храму і деканом Івано-Франківського деканату, а також директором благодійної організації „Карітас”.
Нагороджений нагрудним хрестом з прикрасами, мітрою, грамотою і медаллю Вселенського Архієрея Івана Павла II „Почесний Хрест за Церкву та Вселенського Архієрея”, почесними грамотами та відзнаками.
Єпископська хіротонія Владики Миколи Сімкайла відбулася 12 липня 2005 року в Кафедральному соборі Святого Воскресіння м.Івано-Франківська. Введення на престол Коломийсько-Чернівецької єпархії Владики Миколи Сімкайла відбулося 13 липня 2005 року.
