Третій навчальний рік ми фактично живемо в умовах, коли COVID-19 є впливовою складовою освітнього процесу. Сьогодні головним болем освітян та батьків стала тема повернення за парти школярів у "червоних" карантинних зонах. Річ у тім, що, на противагу школам, де онлайн-навчання проходить на справді високому рівні, є навчальні заклади, в яких дистанційне навчання зводиться до скидання домашніх завдань у батьківський вайбер, банальне перечитування матеріалу та години споглядань в екрани гаджетів, на яких нічого не відбувається. І, на жаль, саме таких закладів в Україні чимало.
Якими можуть бути наслідки такого підходу, годі й говорити. Навіть у Нідерландах, де дистанційна освіта вважається чи не найбільш якісною в Європі, а учні торік перебували онлайн всього вісім тижнів, навчальний поступ знизився, в середньому, на 20% (а в сім’ях із низьким рівнем освіти – на 50%). Схожа ситуація спостерігається у Великій Британії, США, Бельгії…
В Україні спеціальних досліджень у цій сфері не проводилось (окрім минулорічного Національного моніторингу результатів навчання випускників початкової освіти, який мав зовсім іншу мету), однак не треба бути освітнім експертом, щоб розуміти, що результати тривалого дистанційного навчання в українських школах можуть суттєво вплинути на майбутнє наших дітей і держави в цілому.
Проблема у кількості нормативних змін, які суттєво вплинули на освітній процес у школах
Чому сьогодні не існує офіційного дозволу дітям повноцінно навчатися? Проблема у кількості нормативних змін, які суттєво вплинули на освітній процес у школах, його якість та прогнозованість, а також у трактуванні цих змін на рівні місцевої влади та закладів освіти. Адже спочатку з’являлись нормативні документи, які запроваджували суттєві вимоги до організації діяльності закладів освіти, а за кілька днів – вже нові, які доповнювали, обмежували чи й взагалі суперечили вимогам попередніх.
Отже, якими офіційними документами школи керуються сьогодні?
Перший – постанова Кабміну №1236 від 9 грудня 2020 року з доповненнями. Нею встановлено, що на території регіонів з "червоним" рівнем епідемічної небезпеки учні можуть відвідувати заклади середньої освіти, якщо усі працівники (100%) мають: або документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або негативний результат ПЛР-тесту, або документ про одужання від COVID-19, чинний протягом 180 днів. Тобто заклади освіти, які виконали ці вимоги, могли б працювати в очному форматі.
Проте тут з’являється другий документ – Наказ МОЗ України №2153 від 04 жовтня 2021 року, яким працівників закладів освіти віднесено до переліку професій, які підлягають обов’язковій вакцинації від COVID-19.
Виконання вимог постанови Кабміну виявляється недостатнім для роботи навчального закладу офлайн
Відповідно, негативний результат ПЛР-тесту та документ про одужання від COVID-19, передбачений для роботи в закладі освіти в "червоній" зоні, для роботи не приймається. Тобто виконання вимог вищеназваної постанови Кабміну виявляється недостатнім для роботи навчального закладу офлайн.
Але і це ще не все. Наприклад, Київ встановив ще додаткові обмеження (згідно з протоколом Постійної комісії КМДА з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій №68 від 28 жовтня 2021 року та Наказом Департаменту освіти і науки м. Києва №166 від 29 жовтня 2021 року) всі заклади освіти всіх форм власності з 1 листопада 2021 року і до окремого розпорядження зобов’язали організувати освітній процес у дистанційному режимі. Аналогічно Львівська міськрада (згідно з протоколом позапланового засідання міської комісії з питань ТЕБ та НС №44 від 28 жовтня 2021 року) перевела всі заклади освіти всіх форм власності в місті на дистанційну форму навчання.
Цікаво, що, відповідно до постанови Кабміну №409 від 17 червня 2015 року, такі рішення місцевих комісій є обов’язковими для виконання на території, до якої вони відносяться.
Чи можна тут не заплутатися?
Таке різноманіття розпорядчих документів, які є чинними одночасно, призвело до того, що школи, маючи одне юридичне поле, працюють все одно по-різному. Одні керуються рішеннями місцевих комісій з ТЕБ та НС в частині посилення загальнодержавних вимог та перейшли в онлайн формат роботи. Інші продовжують працювати офлайн, керуючись вищезгаданою Постановою КМУ та підсилюючи свою позицію 100% вакцинованою командою.
В цій правовій колізії школи, які дотримуються вимог законодавства, загнані у глухий кут
На жаль, це призводить до значних непорозумінь між навчальними закладами та батьківською спільнотою. Ті школи, які, дотримуючись принципів законослухняності, організували навчання онлайн, стикаються з вимогами батьків (іноді в ультимативній формі) негайного повернення до офлайн-навчання. Але в деяких регіонах, як, наприклад, столиці, такі дії шкіл (навіть якщо заклади освіти запровадили на території додаткові протиепідеміологічні заходи і виконали вимоги щодо 100% вакцинації працівників) будуть суперечити чинним офіційним розпорядженням місцевої влади!
В цій правовій колізії школи, які дотримуються вимог законодавства (а таких немало, зокрема й КМДШ), загнані у глухий кут. Наслідки відбиваються як на дітях, бо вони навчаються біля екранів гаджетів, позбавлені соціальної взаємодії, так і на батьках, які змушені забезпечувати умови навчання вдома на шкоду власній роботі.
Втім, вихід є. Всю цю ситуацію з подвійними стандартами в освітній галузі може розв’язати місцева влада, надаючи чіткі та зрозумілі роз’яснення, які не матимуть подвійного трактування нормативних документів та унеможливлять маніпуляції й підміну понять.
Людмила Піскунова, юрист мережі шкіл повного дня КМДШ
