Можлива заборона діяльності УПЦ (МП) поступово починає набирати реальних обрисів. Після медіакампаній, судових баталій, рішення Ради нацбезпеки, яка ще минулого року рекомендувала заборонити діяльність релігійних організацій, пов’язаних з РФ, а також напрацювання відповідних законодавчих ініціатив, парламентарі зібрали понад 226 підписів за розгляд законопроєктів, що передбачають припинення діяльності церкви, афілійованої з РФ.
Кажуть, що ідею припинити діяльність УПЦ (МП) за зачиненими дверима обговорювали ще з 2021 року. Однак не лише задля боротьби з "агентами в рясах", а й з політичних причин. Мовляв, перспектива поборотися за частину електорату одного з відомих політиків, який є парафіянином УПЦ (МП), зайшовши на церковне поле, була надто спокусливою. Та, врешті, церква - це інструмент впливу на суспільні настрої.
Служба безпеки України повідомляла, що з початку повномасштабної війни викрила понад 60 кліриків УПЦ (МП), які працювали на РФ. Частина з них вже отримала вироки. За підсумками діяльності оперативників, "на гору" пішов документ з рекомендацією заборонити діяльність УПЦ (МП) через загрозу національній безпеці.
Однак церковні баталії спочатку не квапили з кількох причин.
По-перше, були занепокоєння щодо ймовірності масових протестів, зважаючи на численну кількість парафій УПЦ, які б "підігрівалися" з Москви.
По-друге, віряни – це виборці, тому просто закрити УПЦ (МП) – це для багатьох народних обранців - рубати сук, на якому сидиш.
Також серед причин називають можливу негативну реакцію Заходу на заборону УПЦ (МП), і той факт, що у монобільшості відсутня єдина позиція з цього питання. Зокрема, дехто з депутатів вважає, що не слід втручатися в церковні справи. Також озвучується думка, що засуджених кліриків УПЦ (МП) можуть обміняти на чималу кількість полонених українських військових.
Втім, після рішення Ради нацбезпеки та оборони про заборону церкви, пов’язаної з Москвою (до слова, цей зв’язок експерти вважають доведеним – відповідну експертизу провела Держслужба з питань етнополітики та свободи совісті), поступову втрату парафій (і, відповідно, підтримки вірян), а також неочікувано слабкий спротив розірванню договорів з УПЦ (МП) про оренду Києво-Печерської Лаври, ситуація змінилася. Рубікон було перейдено.
Тож збір же понад 226 підписів народних депутатів за розгляд законопроєктів "антиУПЦ (МП)" свідчить про те, що потяг пішов, і добро на голосування за ці проєкти отримано. За неофіційною інформацією, ідею підтримують і силовики.
Втім, варто розуміти: це не означає, що вже завтра діяльність церкви заборонять.
По-перше, річ у тім, що, згідно з законом "Про свободу совісті та релігійних організацій" остаточне рішення має ухвалити лише суд - на підставі розгляду адміністративного позову. Та і урядовий проєкт, присвячений забороні УПЦ (МП), визначає, що церква має припинити свою діяльність за рішенням суду: "У випадках, передбачених цим законом, діяльність релігійної організації може бути припинена у судовому порядку за адміністративним позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або прокурора".
По-друге, мова поки що не йде про те, що остаточне рішення ухвалено і голосування буде вже завтра. заборона поки розглядається як інструмент стимулювання природного процесу. Йдеться про добровільний перехід парафій УПЦ (МП) до ПЦУ й нагадування для тих, хто чинить перешкоди, цього не робити.
І, по-третє, не можна відкидати ймовірність кулуарних торгів. Бо зараз виглядає так, що це питання, щонайменше, буде відкладено до завершення розгляду "більш пріоритетних проєктів".
Ярослав Конощук
